Головна » Файли » Бібліотека школяра » 9 КЛАС

Манкурт. Текст для навчального аудіювання. 9 клас
12.02.2012, 03:36
загрузка...

 Манкурт

  Жуаньжуани, плем’я, яке в минулі віки захопило степи, з полоненими воїнами поводилися винятково жорстоко. За кожної нагоди вони продавали їх у рабство в сусідні краї, і це вважалося щасливим виходом для полоненого, бо проданий раб рано чи пізно міг утекти на батьківщину. Жахлива доля чекала на тих, кого жуаньжуани залишали у себе в рабстві. Спочатку полоненим начисто виголювали голови. Забійники забивали верблюда. Оббіловуючи верблюдячу шкуру, насамперед відділяли цупку шийну частину. Поділивши на шматки, її відразу ж у розпареному вигляді одягали на виголені голови полонених пластирями, що відразу прилипали – на зразок сучасних шапочок для плавання. Кожного приреченого заковували дерев’яною шийною колодою, щоб не міг торкнутися головою землі. Їх відвозили подалі від людних місць і кидали там, зв’язавши руки, на сонці, без води і без їжі.
 Живими залишалися лише один або двоє з п’яти-шести. Гинули вони не з голоду і навіть не від спраги, а від нестерпних, нелюдських мук, яких завдавала сира верблюдяча шкура. Невблаганно зменшуючись під променями пекучого сонця, шкура стискувала голену голову раба, мов залізний обруч. Уже на другу добу починало проростати виголене волосся мучеників. Часом воно вростало у сирицю, у більшості ж випадків, не знайшовши виходу, волосся загиналося і знову входило кінцями у шкіру голови, завдаючи ще більших страждань. Останні випробовування супроводжувались цілковитим помутнінням розуму.

Лише на п’яту добу жуаньжуани приходили перевірити, чи вижив хтось із полонених. Такого звільняли від кайданів і з часом ставили на ноги. Це був раб-манкурт, насильно позбавлений пам’яті і тому дуже цінний, вартий десяти здорових невільників.

  Манкурт не знав, хто він, якого роду-племені – словом, манкурт не відчував себе людською істотою. Усі його помисли зводилися до потамування голоду.

  Якось купці, які прийшли з караваном товарів, розповіли, сидячи за чаєм, як у степах зустріли молодого пастуха при верблюдячому стаді. З виду здоровий, і не подумаєш ніяк, що таке з ним пороблено. Про що не запитаєш, мовчить і весь час за шапку тримається. Виявляється, бувають манкурти, у яких верблюдяча шкура назавжди приростає до голови...

  При цій розмові була присутня в юрті жінка, вона наливала чай купцям. То була Найман-Ана, яка недавно втратила сина. Ще нижче опустила жінка на обличчя жалобну хустку.

  Тієї безсонної ночі Найман-Ана зрозуміла, що не заспокоїться, поки не розшукає в степах того пастуха-манкурта і не переконається, що то не її син.

  Наступного вечора Найман-Ана спорядилася в дорогу. Запасшись їжею й водою, вона вирушила в путь на верблюдиці.

  Найман-Ана виїхала дуже рано, щоб ніхто не набридав розпитуваннями. Віддалившись від аулу, вона звернула в степ.

  Після кількох днів пошуків вона натрапила на численне стадо, яке паслося у просторій долині. Але де ж пастух? Він стояв з довгою палицею і спокійно дивився з-під насунутої шапки, як вона наближалась.

  І коли наблизилася, коли впізнала сина, не стямилася Найман-Ана, як скотилася зі спини верблюдиці.

- Сину мій рідний! – вона кинулася до нього мов через хащі, що розділили їх. – Я твоя мати!

Але її поява зовсім не вплинула на пастуха. Він навіть не запитав, хто вона і чого плаче. Мовчки пішов на другий кінець стада. Збагнувши все, матір гірко й страшно заридала, не в змозі оволодіти собою. Все намагалася впіймати синів погляд, усе чекала, усе сподівалася, що він упізнає її, адже це так просто – впізнати рідну матір! І тоді вихопилося з душі її голосіння, довге невтішне ридання серед безмовних безкраїх степів...

  Вона похопилася, коли неподалік з’явився жуаньжуан на верблюді. Не гаючись, сіла на верблюдицю і пустилася геть. Прудконога верблюдиця понесла її, а жуаньжуан переслідував позаду, потрясаючи списом.

  Мати не знала, що, повернувшись, розлючений жуаньжуан почав бити манкурта. Але в нього про що спитаєш! Тільки й повторював: "Вона казала, що вона моя мати!”

- Ніяка вона тобі не мати! – гнівався жуаньжуан. – Ти знаєш, навіщо вона приїздила? Вона хоче здерти твою шапку й відпарити голову!

  На цих словах манкурт зблід, сірим зробилося його обличчя. Він почав озиратися довкола, як звір.

- Та ти не бійся! На ось, тримай! – жуаньжуан вклав йому до рук лука зі стрілами.

  Невдовзі мати поверталася до сина. Вона була бліда й сувора. Сивина, зморшки, думи на чолі, в очах біль... Ось вона досягла стада, поїхала між тваринами, які паслися, почала озиратися... Не помітила Найман-Ана, що син її, манкурт, ховаючись в тіні верблюда, вже приготувався з коліна, цілячись натягнутою на тятиві стрілою. Відсвіт сонця заважав йому, і він чекав зручного моменту для пострілу. Стріла коротко свиснула, впившись матері в лівий бік під руку.

  Найман-Ана похилилася й почала повільно падати, чіпляючись за шию верблюдиці. Але раніше впала з її голови біла хустка, перетворилася у повітрі на птаха й полетіла з криком: "Згадай, чий ти? Чий ти?”

Те місце, де була похована Найман-Ана, почало називатися кладовищем Ана-Бейїт – Материнським супокоєм

 

(За Ч.Айтматовим; 752 сл.).

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. Продаж полоненого в чужі краї вважався для нього щасливим виходом, тому що
а) його легко могли викупити родичі;
б) він міг викупитися сам;
в) він міг утекти на батьківщину;
г) там йому жилося краще, ніж на волі.
2. Жахлива доля чекала на тих, кого жуаньжуани залишали в себе в рабстві, оскільки їх
а) примушували тяжко працювати;
б) перетворювали на галерників;
в) перетворювали на євнухів;
г) перетворювали на манкуртів.
3. Раб-манкурт був надзвичайно цінний, тому що був
а) особливо витривалий та сильний;
б) навчений пасти худобу в степу;
в) насильно позбавлений пам’яті;
г) навчений і натренований стріляти з лука.
4. Про молодого пастуха-манкурта в степу матері розповіли
а) мисливці;
б) втікачі з полону;
в) воїни;
г) купці.
5. Невтішне горе матері було спричинене тим, що
а) спілкуванню з манкуртом перешкодив жуаньжуан;
б) манкурт сам не захотів з нею спілкуватися;
в) манкурт був схожим на її сина;
г) манкурт виявився її сином.
6. Манкурта найбільше злякала така фраза жуаньжуана:
а) "Вона хоче вкрасти верблюда”;
б) "Вона хоче тебе вбити”;
в) "Вона хоче мене вбити”;
г) "Вона хоче відпарити твою голову”.
7. Жуаньжуан уклав манкуртові в руки
а) ножа;
б) лук і стрілу;
в) меч і щит;
г) сокиру.
8. Манкурт вистрілив не одразу, тому що
а) не вмів влучно стріляти;
б) йому заважав відсвіт сонця;
в) все-таки впізнав матір;
г) не хотів убивати людину.
9. Манкурт став убивцею матері, тому що
а) охороняв стадо від можливого пограбування;
б) не розумів, що чинить, будучи знаряддям у руках хазяїна;
в) був переконаний, що за матір видає себе чужа йому людина;
г) свідомо хотів знищити матір, щоб не повертатися додому.
10. З усіх людських рис у манкурта залишилися
а) покірність і страх;
б) чесність і відповідальність;
в) милосердя й співчутливість;
г) лагідність і слухняність.
11. Переносне значення слова манкурт таке:
а) убивця рідної матері;
б) братовбивця;
в) людина, позбавлена пам’яті про свій народ;
г) боягуз.
12. Синонімами до слова манкурт є такі слова:
а) негідник, злочинець;
б) відступник, зрадник, яничар;
в) брехун, клятвопорушник;
г) боягуз, страхополох.

Категорія: 9 КЛАС | Додав: | Теги: аудіювання, аудіювання 9 клас, 9 клас, Тексти для навчального аудіювання
Переглядів: 6409 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 0
avatar