Головна » Файли » Аудіювання

Микола Костомаров - аудіювання
31.05.2015, 00:04
загрузка...

Микола Костомаров – видатний історик і мислитель, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, організації, з якої, власне, розпочався український суспільно-політичний рух. 
  Народився Микола Костомаров 1817 р. на Воронежчині. Батько майбутнього ученого, капітан, учасник штурму Ізмаїла суворовською армією, вийшовши у відставку, оселився у своєму маєтку. Він належав до старовинного дворянського роду, на свій час вважався людиною вельми освіченою, що, однак, не заважало йому бути жорстоким кріпосником. Уже в похилому віці він вибрав гарну кріпачку Тетяну і, готуючи її собі за дружину, вирядив до Москви для навчання у приватному пансіоні. Обвінчалися батьки Костомарова вже після народження Миколи. 
  Раптова смерть батька поставила родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом Микола вважався кріпаком покійного батька, тому перейшов у спадок його найближчим родичам, які щосили знущалися над одинадцятирічним хлопчиком. Невдовзі ці родичі запропонували вдові: в обмін на її частку спадщини – 14 тисяч десятин землі - вони відпустять хлопця на волю. Жінка без зволікань погодилась. 
  Закінчивши Воронезьку гімназію, Микола вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. 
Тогочасний Харків заслужено вважався центром розвитку нової української літератури. Батьком нової української прози називали харків’янина Григорія Квітку-Основ’яненка, українські байки писав ректор Харківського університету Петро Гулак-Артемовський. Навколо професора-славіста і літератора-романтика Ізмаїла Срезневського сформувався гурток студентів, захоплених збиранням української народної пісенної творчості. Вони сприймали фольклор як вираження народного духу, самі складали балади, пісні, вірші. У такій атмосфері навчався студент Костомаров. Дещо пізніше під псевдонімом Ієремія Галка Микола видав свої "Українські балади” та створив історичну драму "Сава Чалий”. 
  Склавши магістерські іспити, Костомаров розпочав підготовку дисертації, присвяченої Брестській унії 1596 р. Однак роботу заборонило Міністерство народної освіти. Крім того, об’єктивне дослідження молодого історика викликало протести церковної влади. І, хоч праця вийшла в світ окремою книжкою, невдовзі прийшов наказ знищити увесь тираж. 
  Другу дисертацію Микола Костомаров підготував за півтора роки. Тема "Про історичне значення російської народної поезії” викликати ідеологічних нарікань не могла, тож дослідження було успішно захищене. 
Микола Костомаров учителював у гімназії містечка Рівне на Волині, потім у Першій гімназії Києва. Згодом Микола Іванович почав викладати російську історію в Київському університеті. 
  Яскрава постать Миколи Костомарова, людини високоосвіченої і прогресивної, приваблювала багатьох молодих людей: В.Білозерського, П.Куліша, М.Гулака, О.Марковича. Узимку 1845 р. вони створили Кирило-Мефодіївське братство, до якого згодом приєднався і Т.Шевченко. Братчики прагнули перебудови суспільства на засадах християнського вчення про справедливість, рівність і волю. Ідейно-політичні засади й прагнення членів товариства були викладені в статуті та написаній М.Костомаровим "Книзі буття українського народу”. 
Більшість кирило-мефодіївців, у тому числі й сам Микола Костомаров, були людьми глибоко релігійними, тому їхній народницький пафос мав характер майже релігійної віри. Якщо М.Костомаров, М.Гулак, В.Бєлозерський були швидше слов’янофілами, ніж людьми, що сповідували українську ідею, то П.Куліш і Т.Шевченко утворювали патріотично-українське крило товариства. 
  Студент Петров, що винаймав квартиру в одному будинку з М.Гулаком, підслуховував розмови братчиків. Завівши з ними знайомство і увійшовши в довіру, він написав донос, який негайно переправили до Петербурга. Членів товариства було заарештовано і перепроваджено до столиці імперії для слідства. 
  За тиждень запротореному до Петропавловської фортеці Миколі Костомарову дозволили побачення з його нареченою Аліною Крагельською. Саме перед арештом готувалося весілля. Тепер Костомаров боявся зв’язувати з Аліниним своє, як він вважав, пропаще життя. Крагельська вийшла заміж за іншого. 
  Одночасно з Костомаровим був заарештований М.Гулак, а незабаром – П.Куліш, В.Білозерський, О.Маркович. Після проведеного в Петербурзі слідства їх було засуджено і всіх, за винятком Шевченка, без жорстокості. 
Відбувши рік ув’язнення в Петропавловській фортеці (де, до речі, він вивчив грецьку та іспанську мови), Костомаров був висланий до Саратова. Тут він завершив своє дослідження про Богдана Хмельницького. 
  Після заслання Микола Іванович побував у Німеччині, Швеції, Швейцарії, Франції та Італії. Повернувшись до Петербурга, продовжував наукову роботу. У Петербурзькому університеті він обійняв кафедру російської історії. 
Довідавшись, що до Петербурга повернувся із заслання Тарас Шевченко, Микола Іванович негайно навідав товариша. Надзвичайно зворушливо описана їхня зустріч в "Автобіографії” Костомарова: "Майстерня Шевченка знаходилась поруч із академічною церквою. Це була простора й світла кімната, що виходила вікнами в сад. "Здрастуй, Тарасе”, - сказав я, побачивши Шевченка за роботою з олівцем у руці. Шевченко витріщив на мене очі, але не міг упізнати. Даремно я, все ще не називаючи себе на ім’я, нагадав йому обставини, що повинні були навести його на думку про те, хто перед ним. "От же говорив ти, що побачимося й будемо ще жити в Петербурзі, - так і сталося!” Це були Тарасові слова, вимовлені в ІІІ відділенні тоді, як після чергових ставок ми поверталися до своїх камер. Але Шевченко і по тому не міг здогадатись. Мабуть, я сильно змінився за роки розлуки з ним. Я нарешті назвав себе. Шевченко сильно розхвилювався, заплакав і почав обіймати мене й цілувати...” 
  З Аліною Крагельською Костомаров зустрівся після двадцятишестирічної розлуки. Він – так і не одружений і зовсім самотній, вона - удова і мати трьох дітей. Наступного року вони обвінчалися і десять років, до самої смерті Костомарова, прожили разом. 
Разом із товаришами юних років П.Кулішем та В.Білозерським М.Костомаров створив і очолив петербурзьку українську "Громаду”. Підтримуючи тісні зв’язки з такими ж культурно-просвітницькими гуртками в Києві й інших містах, вони видавали журнал "Основа”. 
  М.Костомаров послідовно додержував ліберальних поглядів, не поділяючи радикальних поглядів Т.Шевченка, не бажаючи приєднуватися ні до революційного, ні до консервативного таборів. Цим він налаштував проти себе і тих, і інших. 
  Після викликаного студентськими заворушеннями 1861 р. закриття Петербурзького університету кілька професорів, у тому числі й М.Костомаров, у приміщенні Міської думи організували систематичне читання лекцій. Після заборони цих лекцій урядом М.Костомаров на знак протесту подав у відставку, чим викликав лють начальства. І хоч пізніше він двічі одержував запрошення очолити кафедру в Київському, а тоді й у Харківському університетах, однак Міністерство народної освіти дозволу на читання Костомаровим навчальних курсів уже не дало. 
  Здоров’я професора Костомарова слабшало, але духом він залишався незламний. Фатальними виявилися для нього дві події. Якось, переходячи вулицю на Васильєвському острові, він був збитий візником. Наслідки травми відчувалися довго. На початку зими Костомарова, зануреного в роздуми, знову збив екіпаж. Невдовзі Миколи Івановича не стало. 
  Роль Миколи Костомарова в розвитку української й російської історіографії величезна. "Щира любов історика до Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди”, - любив повторювати він (За Л.Семакою; 870 сл.).

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. По смерті батька Микола Костомаров потрапив у складне юридичне становище, тому що 
а) не одержав спадщини після батька; 
б) не мав дворянського звання; 
в) як батьків кріпак відійшов у спадок його родичам. 
2. З кріпацтва хлопчик був звільнений 
а) матір’ю; 
б) батьковим братом; 
в) бабусею й дідусем. 
3. Закінчивши гімназію, Микола вступив на 
а) історико-філологічний факультет Київського університету; 
б) історико-філологічний факультет Харківського університету; 
в) філософський факультет Харківського університету. 
4. Найперші твори М.Костомаров видав під псевдонімом 
а) Ієремія Галка; 
б) Борис Чайченко; 
в) Павло Граб. 
5. Предметом дослідження першої, незахищеної дисертації М.Костомарова стала 
а) українська народнопісенна творчість; 
б) доля Сави Чалого; 
в) Брестська унія. 
6. У Київському університеті М.Костомаров викладав 
а) російську історію; 
б) українську історію; 
в) український фольклор. 
7. Кирило-Мефодіївське товариство було створене 
а) узимку 1840 р.; 
б) узимку 1845 р.; 
в) навесні 1848 р. 
8. Якраз перед арештом Микола Костомаров готувався до весілля 
а) з Ликерою Полусмак; 
б) з Катериною Піуновою; 
в) з Аліною Крагельською. 
9. Після ув’язнення в Петропавловській фортеці кирило-мефодіївця М.Костомарова було вислано до 
а) Орла; 
б) Саратова; 
в) Казані. 
10. Разом з П.Кулішем та В.Білозерським М.Костомаров брав участь у виданні журналу 
а) "Просвіта”; 
б) "Основа”; 
в) "Молода муза”. 
11. М.Костомаров послідовно додержував 
а) радикальних поглядів; 
б) консервативних поглядів; 
в) ліберальних поглядів. 
12. У відставку професор М.Костомаров подав з причини 
а) погіршення здоров’я; 
б) протесту проти утисків у зв’язку із студентськими заворушенннями 1961 р.; 
в) протесту проти русифікаторської політики уряду.

Категорія: Аудіювання | Додав: | Теги: Костомаров аудіювання
Переглядів: 329 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar