Головна » Файли » АУДІЮВАННЯ

Микола Пимоненко Аудіювання
26.01.2021, 17:03
загрузка...

Художник-жанрист Микола Пимоненко не був у своїй творчості моралістом. Тонкий знавець звичаїв і обрядів, він передовсім був поетом народного побуту.

Проте полотна викривального змісту є і в нього. В картині “Додому” художник створив образ гіркого п’яниці, який ледве доплентався до свого подвір’я. Своїм змістом полотно перегукується з дуетом Карася й Одарки з опери “Запорожець за Дунаєм” – біля хати на п’яного чекає привітна дружина з дрючком.

Цікаво, що картина настільки точно відтворювала типове явище споювання народу, що стала свого роду символом. Хвацький фабрикант Шустов без згоди Пимоненка швиденько репродукував картину на етикетку до пляшки “нового сорту” горілки із промовистою назвою “Спотикач”. Розгніваний Пимоненко спеціально поїхав до Москви. Після гострої розмови з Шустовим такій “рекламі” було покладено край.

Моральне обличчя торговців отруйним зіллям Шустових було, звичайно, ще нижче, ніж у споюваних ними жертв. Прагнення наживи настільки розбестило горе-підприємців, що вони ладні були спекулювати навіть на сюжеті твору, в якому, до речі, вони самі й розвінчувались.

У бурхливому протесті проти подібного використання його картин – увесь Пимоненко і вся його громадянська позиція. Художник завжди прагнув опоетизовувати добрі традиції і, як міг, боровся із шкідливими.

Ось полотно “Весілля в Київській губернії”. Похмура осіння природа, непривітне світло з-під дощових синюватих хмар відповідають настроєві цього дивнуватого весілля. Воно позбавлене справжньої радості. Веселість тут штучна, бо хмільна. Люди – рідня, гості – підкреслено байдужі і до молодят, і до їхнього майбутнього. До них нікому немає діла – молоді самотньо й сумно йдуть попереду гурту, де всі напідпитку. Яким холодом дихає навіть від освяченої віками традиції одруження, якщо вона не перейнята людською щирістю, лагідністю, доброзичливістю! Який моральний урок дає тут митець!

А ось інше полотно – “Біля криниці” (інша назва – “Суперниці”). Усе залите яскравим полуденним сонцем. Буяє зеленню сад, огорнутий теплим літнім повітрям. На гарячому піску коло криниці – прозоро-фіолетові тіні від постатей дівчини й парубка, а ще від корови, яка застигла поруч, чекаючи, поки люди подадуть відро з прохолодною водою... Яка навколо злагода, тиша, радість! Плавно жебонить розмова парубка й дівчини: народжується тепле й ніжне почуття.

Але що це? У серпанкову безхмарність вривається зло. Дівчину, що ніби світиться зсередини, свердлить заздрісний погляд чорнявої суперниці, що причаїлася неподалік. Така нікому не простить, не подарує щастя! Така розіб’є, отруїть, зганьбить і зруйнує чуже кохання!

Хто-хто, а Микола Пимоненко знав, що в українському фольклорі криниця уособлює чистоту, здоров’я і життя. Тому й проводить він у своїй картині паралель між криничною водою і коханням молодої пари. В руках у закоханої дівчини біле і ще порожнє відро. Його ще належить наповнити: почуття має бути зміцнене, вивірене життям. А в суперниці відро темне і вже повне – це символ її лихих задумів.

За прекрасним полудневим спокоєм митець розгледів драму – хоч і одвічну, але не таку вже й банальну. З однієї криниці хтось бере чистий кришталь добра, а хтось черпає чорний мул заздрості.

Народився Микола Пимоненко в Києві, тут зростав і мужнів. Проте з самого дитинства полюбив село з його мальовничими краєвидами й чудовими людьми. Миколин батько був відомим київським різьбярем по дереву й живописцем. Він прищеплював синові повагу до простого люду і до праці. Виїжджаючи виконувати замовлення у Васильків, Боярку чи Мотовилівку, батько завжди брав із собою сина.

Після короткого навчання в приватній майстерні 14-річний Микола Пимоненко став учнем вже тоді знаменитої Київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Свого часу в цьому закладі навчалися Іван Їжакевич, Фотій Красицький, Григорій Світлицький, а також росіяни Михайло Врубель, Ісаак Левітан, Валентин Сєров. Директор школи Микола Мурашко сам запросив талановитого учня, а оскільки сім’я Пимоненків жила бідно, звільнив Миколу від плати за навчання.

На все життя запам’ятав Микола свою зустріч з Іллею Рєпіним, який улітку 1881 року відвідав Київ і гостював у Миколи Мурашка. Завітавши до рисувальної школи, Рєпін звернув увагу на винятково талановитого хлопця. Він і рекомендував Миколу для вступу до Петербурзької академії мистецтв.

Та недовго навчався Пимоненко в академії. Через слабке здоров’я, яке не витримувало суворого петербурзького клімату, і, звісно, через матеріальні нестатки молодий художник змушений був уже через два роки повернутися до Києва.

Микола викладав малярство в рисувальній школі Мурашка, працював над власними картинами. Невдовзі вступив до Товариства пересувних художніх виставок і упродовж двох десятиліть брав участь у виставках цього важливого об’єднання митців. Назву свою Товариство дістало від того, що виконані його членами картини призначалися для “пересування” з міста в місто, служили справі наближення мистецтва до життя. Здавалося б, суто організаційний захід – рух виставок по країні з метою залучення до мистецтва більшого кола глядачів, - а як вплинув він на зміст і форму мистецтва, на психологію творчого процесу, зрештою, на ідейні переконання майстрів образотворчого мистецтва! Микола Пимоненко тому й вступив до цього російського товариства, щоб, занурившись в народне життя, показати його без прикрас не обраній публіці, а широкому загалові.

Однією з найбільших заслуг Пимоненка перед українським малярством стало те, що він об’єднав побутовий жанр з настроєвим пейзажем. Природа з її барвами, з її єдністю неба, землі, рослинності неначе “підсвічує” образ того чи іншого персонажа. Стан природи або підсилює, або – за законами контрасту – суперечить душевному станові людини.

В період найвищого творчого піднесення Микола Пимоненко створив такі чудові полотна, як “Українська ніч”, “Перед грозою”, “Гопак”, “Побачення”, “Київська квітникарка”. Йому було присвоєне звання академіка малярства. Після участі в міжнародних виставках 1907 року в Мюнхені, Берліні, Римі, Парижі та Лондоні, до художника прийшло світове визнання. Товариство мюнхенських художників та Паризька міжнародна спілка мистецтв та літератури обрали його своїм членом. За картину “Гопак”, що демонструвалася в Парижі, Пимоненкові присудили високу міжнародну нагороду , а саму картину придбав Луврський музей.

9 березня 1910 року громадськість Києва і всієї України урочисто відзначала 25-річчя творчої та педегогічної діяльності Пимоненка, його щиро вітали колеги з країн Європи. Як земляки, так і зарубіжні діячі шанували у Миколі Пимоненку не лише його талант, а й відданість рідному народові (За Д.Степовиком; 935 сл.).

Вибрати на кожне із запитань правильну відповідь:

1. Микола Пимоненко є видатним українським

а) пейзажистом;

б) портетистом;

в) баталістом;

г) жанристом.

2. Микола Пимоненко є автором таких полотен:

а) “Козача левада”, “Козаче подвір”я”, “Козак в степу”;

б) “Весілля в Київській губернії”, “Суперниці”, “Побачення”, “Гопак”;

в) “Ніч на Дніпрі”, “Березовий гай”, “Чумацький тракт в Маріуполі”;

г) “Цар-колос”, “Рідне поле”, “Квіти України”, “Сніданок”.

3. Зображена на картині Пимоненка “Суперниці” криниця уособлює

а) красу природи;

б) заздрощі до чужого щастя;

в) чистоту, здоров’я і життя;

г) глибину і незбагненність людських переживань.

4. Микола Пимоненко народився

а) у Києві;

б) у Василькові;

в) у Борзні;

г) у Гадячі.

5. Батько художника був

а) священиком;

б) поміщиком;

в) викладачем рисувальної школи;

г) різьбярем по дереву та живописцем.

6. На чолі Київської рисувальної школи, де навчався Микола Пимоненко, був

а) Олександр Мурашко;

б) Микола Мурашко;

в) Фотій Красицький;

г) Іван Їжакевич.

7. Для вступу до Петербурзької академії мистецтв Миколу рекомендував

а) Карл Брюллов;

б) Ісаак Левітан;

в) Валентин Сєров;

г) Ілля Рєпін.

8. Петербурзької академії мистецтв Микола Пимоненко не закінчив через

а) ностальгію – тугу за батьківщиною;

б) невідповідність принципів викладання власним поглядам на мистецтво;

в) слабке здоров’я та матеріальні нестатки;

г) нещасливе кохання.

9. До Товариства пересувних художніх виставок Микола Пимоненко вступив, щоб

а) здобути визнання не лише в Україні, а й серед російських знавців мистецтва;

б) здобути популярність та славу;

в) показати життя українського народу не обраній публіці, а широкому загалові;

г) мати гідне матеріальне відшкодування за свою працю.

10. Світове визнання прийшло до Миколи Пимоненка після

а) участі в міжнародних виставках 1900 року;

б) участі в міжнародних виставках 1907 року;

в) участі в міжнародних виставках 1917 року;

г) участі в міжнародних виставках 1925 року.

11. Луврський музей придбав полотно Миколи Пимоненка

а) “Українська ніч”;

б) “Перед грозою”;

в) “Суперниці”;

г) “Гопак”.

12. Двадцятип’ятиріччя творчої діяльності Миколи Мурашка відзначалось

а) 1900 року;

б) 1905 року;

в) 1910 року;

г) 1920 року.

Категорія: АУДІЮВАННЯ | Додав: | Теги: ТЕКСТ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОГО АУДІЮВАННЯ
Переглядів: 189 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar