Головна » Файли » Аудіювання

НЕЗРЯЧИЙ ПОВОДИР аудіювання в 11 класі
30.05.2015, 23:13
загрузка...

Трапилося так, що в Україні ім’я цього українця мало кому відоме. А постать Василя Єрошенка справді унікальна: він був мандрівником, письменником, музикантом, педагогом, лінгвістом-поліглотом (знав близько 20 мов, європейських і східних: англійську, французьку, тайську, бірманську, хінді, чукотську, туркменську, пушту та інші, а також мову есперанто).

Василю Яковичу судилося поєднати Україну з країнами Сходу: Японією, Таїландом, Бірмою, Індією, Китаєм. Історію його життя і його творчу спадщину дбайливо зберігають і ретельно досліджують насамперед в Японії та Китаї. В Японії українця Василя Єрошенка визнано класиком дитячої літератури, його ім’я — Еросан — внесено до енциклопедії, а його твори — глибоко символічні філософські казки та оповідання, написані японською мовою та есперанто,— перевидаються й досі.

На жаль, багато втрачено через загибель особистих архівів Єрошенка. Ми мало знаємо його як філософа, сходознавця, дослідника релігій і вірувань Сходу, як одного з представників духовної революції, чиє ім’я має стояти в одному ряду з іменами таких визначних мислителів Сходу, як Микола Реріх, Рабіндранат Тагор, ЛyСінь.

Василь Якович Єрошенко народився 13 січня 1890 року в українській слободі Обухівці на Бєлгородщині (нині територія Росії). У чотири роки від тяжкої хвороби повністю осліп. Та все ж зміг самостійно об’їхати мало не півсвіту. Навчався в Москві, Лондоні й Токіо, майже десять років прожив у країнах Сходу, працював на Чукотці й у Середній Азії.

Інтерес до країн Сходу виник у Василя ще в московській школі-притулку для сліпих дітей, де він навчався, після відвідання притулку китайським дипломатом. По закінченні школи Василь, працюючи скрипалем в оркестрі сліпих, самотужки вивчав історію релігії та філософії. Доленосною стала зустріч юнака з Ганною Шараповою — прихильницею мови міжнародного спілкування — есперанто. Саме вона організувала поїздку Василя через Польщу, Німеччину, Австрію, Францію до Лондона на навчання в Королівському коледжі й Академії музики для незрячих. Василь мандрував без поводирів, і допомогу в дорозі надавали йому есперантисти багатьох країн.

У Лондоні — одному з найавторитетніших у Європі центрів сходознавства — Єрошенко захопився буддизмом. Щоб читати священні тексти в оригіналі, він вивчив мову палі й заходився вивчати японську.

Повернувшись із Лондона до Москви, Єрошенко познайомився з сином російського вченого й мандрівника, дослідника Сходу й письменника Володимира Обручова (нам він відомий як автор «Землі Санникова») Сергієм. Розповіді батька свого товариша про експедиції до Китаю Василь всотував серцем. Саме тоді з уст Єрошенка несамохіть зірвалося питання: «Чи ж можна в експедицію сліпому?».

До Країни ранкового сонця Василь потрапив 1914 року за відрядженням Товариства есперантисті. Він став вільним слухачем Токійської школи сліпих.

Слід зауважити, що до незрячих у Японії здавна виробилось особливе ставлення. Традиційними заняттями сліпих були масаж, голкотерапія та гра на національних інструментах — кото і сямісені. Японський масаж та голкотерапія ґрунтуються на давньому вченні про енергетичні структури людського тіла, про 628 активних точок, впливаючи на які голкою або припіканням, можна зцілити людину від будь-яких недуг. Щоб розшукати ці точки, писав пізніше в одному з нарисів Єрошенко, потрібна надзвичайна, недоступна багатьом зрячим чутливість дотику. Саме тому цілителями-масажистами на Сході традиційно бувають сліпі.

Через півтора роки після переїзду Василя Єрошенка до Японії в журналах друкуються його твори, написані японською. Через тонку поетичність, ліризм та глибоке осягнення автором духовних традицій японської культури ці твори відразу ж здобули велику популярність.

Про глибоке знання Єрошенком культури та релігій як Сходу, так і Заходу свідчить його дискусія з Рабіндранатом Тагором. Вона відбулася, коли 1916 року індійський поет і філософ виступав у Токіо з лекціями. Коли Тагор висловив думку про те, що християнство використовує розумове знання, тоді як буддизм прилучає людину до духовного світу через підсвідомість, Єрошенко аргументовано спростував цю тезу. Тагор зауважив: якщо його опонент — християнин, відповідати йому має буддійський священик. Яким же було здивування філософа, коли Єрошенко назвав себе невіруючим!

Пояснюючи, чому його хвилює порушене Тагором питання, Василь пояснив, що ніколи не погодиться з протиставлянням культур Європи й Азії, оскільки в цих культурах є чимало спільного.

У 1916—1919 роках Василь Єрошенко жив у Таїланді, Бірмі (до речі, тут його називали «пандит саяджі» — великий мудрець) та Індії. У Бірмі Василь обіймав посаду директора школи сліпих.

Дізнавшись про лютневу революцію в Росії, Василь Якович здійснив невдалу спробу повернутися на батьківщину. Склалося так, що він ще сім років прожив у Японії. Протягом цього часу став відомою людиною в прогресивних колах Токіо. Після кількох арештів за участь у політичних демонстраціях міністр внутрішніх справ Японії видав наказ вислати Єрошенка з країни. Під конвоєм письменника відпровадили до Владивостока. На Далекому Сході точилася громадянська війна, тому на територію Росії Єрошенка не пустили, і він пішки вирушив до Китаю.

У Шанхайському інституті мов Василь Єрошенко викладав есперанто. Китайський письменник Лу Сінь, зацікавившись казками Василя, запросив його до Пекіна — читати курс російської літератури та есперанто в університеті та педагогічному інституті.

1923 року Василь Єрошенко таки повернувся з Китаю до Росії. Якийсь час він працював у Москві перекладачем з японської, пізніше жив, навчаючи сліпих, на Чукотці. Якось, самостійно вирушивши на нартах до сусіднього стійбища, Василь Якович потрапив у заметіль — собаки відв’язалися й утекли. Саме там, у вимушеному сніговому полоні, письменник створив низку чудових казок... Зрештою собаки повернулись власними слідами й витягли Єрошенка із замету.

Після Чукотки було десять років життя у Туркменії, де Василь Якович заснував та очолив школу-інтернат для незрячих і, вивчивши туркменську мову, розробив її азбуку шрифтом Брайля.

Останні роки життя Єрошенко жив у Москві та рідній Обухівці, викладаючи в школах для сліпих. Дізнавшись про невиліковну хворобу, упорядкував свій архів вагою у три тонни, заповівши його Товариству сліпих. Проте після його смерті у грудні 1952 року папери вивезли й спалили. Тому ми знаємо лише ті твори письменника, що були опубліковані в Японії та Китаї. На жаль, не маємо не те що повного видання творів письменника, а навіть п’ятитомного, як в Японії.

Творчість Василя Єрошенка — рідкісний приклад духовно-культурного синтезу. Потрапивши до Японії 24-річним юнаком; вихованим у традиціях слов’янської, європейської культури, він зміг настільки глибоко осягнути культуру східну, східний світогляд та спосіб мислення, що саме на Сході сформувався як оригінальний письменник. У фахівців його твори, написані російською, викликали несподівану оцінку: вони нагадували їм переклади зі східних мов.

«Серце бачить краще, ніж очі»,— стверджує японське прислів’я. У всі часи в усіх народів сліпий мандрівник-оповідач вважався богонатхненним співцем. Досить згадати Гомера, античних аедів і рапсодів, українських кобзарів... Єрошенко фактично продовжив традицію духовного провісництва кобзарства. Подорожуючи, він не розлучався з гітарою й скрипкою, чудово грав на кото й сямісені. Став духовним учителем багатьох людей у різних країнах світу. Промовистим свідченням цього є визнання його творчості в Японії і Китаї, як і навмисне знищення унікальних архівів письменника на батьківщині, де визначальними критеріями оцінки на той час були політичні погляди й матеріалістичні обмеження. (1057 слів)

 

v На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Класиком дитячої літератури Василя Єрошенка визнано:

а) в Україні;

б) у Росії;

в) у Китаї;

г) в Японії. √

 

2. Свої казки й оповідання Василь Єрошенко, крім російської, писав:

а) японською та хінді;

б) японською та китайською;

в) японською та есперанто; √

г) японською та мовою палі.

 

3. Есперанто — це:

а) мова сліпих;

б) мова глухонімих;

в) мова сліпоглухонімих;

г) штучно створена мова міжнародного спілкування. √

 

4. Василь Єрошенко повністю осліп, маючи:

а) чотири роки; √

б) десять років;

в) сімнадцять років;

г) двадцять років.

 

5. Інтерес до країн Сходу виник у Василя під впливом:

а) читання східних казок та легенд;

б) вивчення іноземних мов;

в) знайомства з Рабіндранатом Тагором;

г) відвідання притулку, де він навчався, китайським дипломатом. √

 

6. У Лондоні Василь Єрошенко навчався:

а) в Академії мистецтв та університеті;

б) у Королівському коледжі й Академії музики для незрячих; √

в) у Королівському коледжі та консерваторії;

г) у школі ремесел для незрячих.

 

7. Перебуваючи в Лондоні, Єрошенко захопився:

а) іудаїзмом;

б) баптизмом;

в) буддизмом; √

г) ісламом.

 

8. Бажання побувати в країнах Сходу в Єрошенка посилилося після знайомства:

а) з мандрівником, ученим і письменником В. Обручовим; √

б) з письменником і філософом Рабіндранатом Тагором;

в) з мандрівником і філософом Миколою Реріхом;

г) з письменником Лу Сінем.

 

9. Країною ранкового сонця називають:

а) Китай;

б) Японію; √

в) Бірму;

г) Таїланд.

 

10. Вільним слухачем школи сліпих Василь Єрошенко став:

а) у Пекіні;

б) у Шанхаї;

в) у Токіо; √

г) у Кіото.

 

11. До Японії Василь Єрошенко вперше потрапив:

А) двадцятирічним;

б) двадцятичотирирічним; √

в) тридцятирічним;

г) сорокарічним.

 

12. З Японії Василя Єрошенка вислали:

а) за участь у політичних демонстраціях; √

б) за шпигунство на користь Росії;

в) за проживання без відповідних документів;

г) за участь у терористичних акціях.

 

13. Повернувшись до СРСР, Василь Єрошенко жив:

а) у Москві, на Чукотці, у Туркменії, у рідній Обухівці; √

б) у Москві, у Туркменії, в Узбекистані;

в) у Москві, у Києві, в Ашхабаді;

г) на Чукотці, у Туркменії, в Узбекистані.

 

14. Шрифтом Врайля Василь Єрошенко розробив азбуку:

а) узбецької мови;

б) татарської мови;

в) туркменської мови; √

г) української мови.

 

15. Навмисне знищення архівів письменника на батьківщині пояснюється тим, що:

а) творчість Василя Єрошенка була зовсім невідома його землякам;

б) творчість Василя Єрошенка викликала спротив через його прихильність до культури Сходу;

в) творчість Василя Єрошенка не могла бути дослідженою через відсутність фахівців з есперанто;

г) визначальними критеріями оцінки на той час були політичні погляди й матеріалістичні обмеження. √

Категорія: Аудіювання | Додав: | Теги: 11 клас, про Василя Єрошенка, Василь Єрошенко, текст, НЕЗРЯЧИЙ ПОВОДИР аудіювання
Переглядів: 1039 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar