Головна » Файли » Аудіювання

Пам'ятники Києва
22.10.2019, 21:19
загрузка...

Пам'ять — надзвичайно важлива моральна катего­рія. Шанобливе ставлення до пам'яті предків — це міст, прокладений від покоління до покоління. Пам'ять про життя й діяльність видатних предків кожен народ бере­же як найдорожчу святиню.

Найпершими пам'ятками були народні історичні піс­ні та билини, де реальне перемежовувалося з фантас­тичним. Легенди про Кирила Кожум'яку та Іллю Муром-ця дожили до наших днів і, зберігаючи пам'ять звитяж­ної України-Руси, увійшли до золотого фонду вітчизня­ної й світової культури.

Після утвердження на Русі християнства та виник­нення слов'янської писемності з'являються вітчизняні апокрифи — розповіді про святих та праведників — ста­родавні писемні пам'ятки. Розвивається руський іконо­пис — і кожен іконний лик також є своєрідною пам'ят­кою певній особі чи події. Будівництво храмів у пам'ять про події та конкретних осіб — теж частина монумен­тальної пам'яті людства.

XVIII ст. принесло в наше життя європейські тради­ції. Обов'язковою умовою європеїзації міст стала наяв­ність на його вулицях, майданах та парках монументаль­них творів, у тому числі й пам'ятників, споруджених на честь важливих історичних подій та історичних осіб.

У Російській імперії перевагу віддавали пам'ятникам на честь царствених осіб і видатних військових та істо­ричних діячів.

Найперший пам'ятник Києва — це колона, зведена над каплицею Хрещатицького струмка, "де благород­ного великого князя Володимира діти хрещені" (так ска­зано в "Географічному описі Києва" 1786 р.). Джерело, у якому охрещено дванадцять синів князя, було серед найперших святинь Православної церкви. Саме тому над тонким струменем святої води було зведено дерев'яну капличку, від якої починались урочисті хресні ходи у дні православних свят. Каплички  як руйнуючись, зміню­вали одна одну, незмінно прикрашалися іконами із зоб­раженням Святого Володимира та Святої Ольги, а та­кож перших руських мучеників-страстотерпців Бориса та Гліба. 1802—1808 рр. побудовано кам'яну каплицю, увінчану вісімнадцятиметровою колоною з. установле­ним на капітелі хрестом на кулі. На підніжжі колони було викарбувано посвяти князеві Володимиру та цареві Олек­сандру І, за царювання якого створено цю композицію. Зрозуміло, пам'ятник був освячений київським митро­политом. У народі колону прозвали нижнім пам'ятни­ком князю Володимиру.

У роки радянської влади каплицю знищили, перетво­ривши її на звичайнісіньку арку, джерело ув'язнили в ко­лектор, хрест скинули, а саму колону перетворили на "Пам'ятник Магдебурзькому праву". Монумент було рес­тавровано лише до 1000-ліття Хрещення Русі.

1853 р. Святому Рівноапостольному князеві Воло­димиру відкрито ще один пам'ятник. Вилита у Петер­бурзі Петром Карловичем Клодтом фігура князя зайня­ла своє місце на високому постаменті роботи архітек­тора Костянтина Андрійовича Тона. Ще один відомий майстер — скульптор Володимир Іванович Демут-Малиновський прикрасив п'єдестал барельєфом "Хрещення киян" та скульптурними елементами: гербом міста Киє­ва та орденом Святого Володимира. Десь на висоті 20 метрів тримає Володимир свій хрест. Князь зображе­ний у ту мить, коли таїнство хрещення відбулося. Його погляд спрямовано на Схід. Накинута на каптан чудова мантія, великокняжа шапка у руці засвідчують офіційність та державну значущість того, що сталося.

Саме тоді, у 50-х рр. XIX ст., виникла ідея встанови­ти пам'ятник Богдану Хмельницькому. Проте указ про створення монумента був виданий царем лише 1869 р.

З метою економії коштів, яких було небагато, авто­рові ескізних рисунків пам'ятника Михайлові Йосипови­чу Микешину довелося відмовитися від багатьох еле­ментів задуманої багатофігурної композиції. Не виста­чило грошей на виконання барельєфів "Битва під Зба33

 

ражем" та "В'їзд Хмельницького до Києва", на скульп­туру переможеного шляхтича... Не знайшлося місця коб­зареві, в образі якого вгадувався Тарас Шевченко. З політичних мотивів цар "заборонив" коневі гетьмана топ­тати польське знамено.

Коштів було так мало, що невідомо, коли змогли б приступити до спорудження пам'ятника, якби Морське відомство не передало для виготовлення статуї 1600 пудів корабельної міді.

Микешин не був скульптором — він був автором рисунків-проектів, талановитим та досвідченим рисуваль­ником. Скульптор Пій Адамович Веліонський відлив у Петербурзі статую гетьмана, а Артемій Лаврентійович Обер створив фігуру коня. Привезена 1880 р. до Києва композиція досить довго пролежала у дворі Старокиївської поліційної дільниці. "Прийшов Богдан до Києва вдруге, ще й без паспорта, а його заарештували", -негайно відреагували на цей факт кияни.

Місто передало на спорудження пам'ятника гранітні брили, що лишилися від будівництва опор Ланцюгового моста. З них було виконано постамент. Місця передба­чених первісним проектом барельєфів зайняли недво­значні написи: "Волим по Царя Восточного" та "Богдану Хмельницкому — Єдиная Неделимая Россия".

Цікаво, що вибір місця для встановлення монумента збурив громадську думку. Київське духовенство поскар­жилося Святійшому Синодові: "...місцем для встанов­лення пам'ятника було призначено Бесарабську площу, однак київська Міська Дума постановила спорудити па­м'ятник на Софійській площі... У визначеному місці... всякому, хто прямує до собору, буде видно не вівтарну стіну, а задню частину коня. Таким виглядом буде знічений кожен благочестивий християнин, що творить на собі хресне знамення..."

Пам'ятник установили, знайшовши компроміс. Скуль­птурну групу повернули так, що гетьман був змушений вказувати булавою на Москву замість Польщі, якій, від­повідно до задуму авторів, мав погрожувати.

Незважаючи на відхилення від задуму, пам'ятник Хмельницькому є видатним твором монументальної скульптури і яскравим символом Києва.

Узимку 1909 р. група київських учених висловилася за встановлення у місті між Софійським собором та Ми­хайлівським монастирем "Історичного шляху" — алеї з двадцяти пам'ятників видатним діячам вітчизняної істо­рії. Оскільки такий задум потребував серйозних витрат, врешті-решт вирішили обмежитися встановленням па­м'ятників засновникам Києва, князеві Олегу..княгині Оль­зі, Святославу Ігоровичу та Ярославу Мудрому.

Суперечки щодо кандидатур для увіковічнення три­вали ще дуже довго. З-поміж задуманих пам'ятників спорудили єдиний — княгині Ользі.

Монумент установлено на Михайлівській площі (ав­тори — Іван Кавалерідзе, Федір Балавенський, Павло Сніткін та Володимир Риков). На постаменті з рожевого гра­ніту, у центрі, розмістили скульптурне зображення кня­гині; ліворуч, на підвищенні, стояв Апостол Андрій Первозванний, праворуч усадовили просвітителів слов'ян­ського люду Кирила й Мефодія. Під статуєю княгині про­читувався напис: "Сия первая вниде в Царство Небесное от Руси, сию бо хвалят русские сьжове яко начальницу", нижче було додано: "Дар Государя Імператора городу Києву. Лето от Р.Х. 1911". Справді, частину гро­шей на пам'ятник пожертвував Микола Романов.

Доля монумента сумна: 1919 р. статую Ольги було скинуто..1923 р. познімали статуї апостола та просвіти­телів, 1926 — демонтували постамент і знищили затиш­ний сквер, що був розташований поряд. Під клумбою ще десятки років була закопана розколота навпіл ста­туя княгині... Пам'ятник, що височіє на цьому місці нині, є відновленням давнього, зруйнованого.

Навесні 1936 р. Всеукраїнська Академія наук поста­новила спорудити над могилою Михайла Грушевського на Байковому кладовищі величний пам'ятник. Проект надгробка виконав видатний український архітектор, про­фесор Київського художнього інституту Василь Кричевський, причому зробив це безкоштовно. Проект перед­бачав створення гранітного обеліска з виконаним на ньо­му барельєфом ученого. Скульптор Іван Макогон блискуче втілив задум архітектора. До речі, надгробок на могилі М.Грушевського став першим у Києві пам'ятни­ком, виконаним з "вічного матеріалу" — граніту.

Урочисте відкриття пам'ятника не відбулося, що ціл­ком зрозуміло: наближався 1937 рік...

                                                                                 (За О.Анісімовим; 920 сл.).

 

Пам'ятники Києва

 На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1.      Найпершими пам'ятками України-Руси вважають

а)      скіфських баб;

б)      знайдені при розкопках предмети побуту;

в)      руїни Десятинної церкви у Києві;

г)      народні історичні пісні та билини.

2.      Європейські традиції в наше життя принесло

а)      XVI століття;

б)      XVII століття;

в)      XVIII століття;

г)      XIX століття.

3.      Найперший пам'ятник Києва —

а)      пам'ятник Богдану Хмельницькому;

б)      пам'ятник князю Володимиру;

в)       колона, зведена над каплицею Хрещатицького струмка;

г)      пам'ятник княгині Ользі.

4. За радянської влади нижній пам'ятник князю Воло­димиру перетворили

а)      на "Пам'ятник Магдебурзькому праву":

б)      елемент огорожі парку;

в)      альтанку;

г)      склад.

5.      Пам'ятник князеві Володимиру на схилах Дніпра було відкрито

а)      1753 р.;      б) 1823 р.;       в)            1853 р.;     г)   1953 р.

6.      Автором бронзової статуї князя є

а)      Петро Карлович Клодт;  

б)      Костянтин Андрійович Тон;

в)      Володимир Іванович Демут-Малиновський;

г)      Михайло Йосипович Микешин.

7.      Ідея встановити пам'ятник Богдану Хмельницькому виникла

а)      у 50-х рр. XVIII ст.;        б)  у 50-х рр. XIX ст.;

в)      у 90-х рр. XIX ст.;                    г)     у 50-х рр. XX ст.

8.      Проект пам'ятника передбачав закріплення на п'є­десталі барельєфів

а)      "Битва під Жовтими Водами" та "В'їзд Хмельницько­го до Києва";

б)      "Битва під Берестечком" та "В'їзд Хмельницького до Києва";

в)      "Битва під Збаражем" та "В'їзд Хмельницького до Києва";

г)      "Битва під Полтавою" та "В'їзд Хмельницького до Ки­єва".

9.      Бронзову статую гетьмана вилив

а)      Артемій Лаврентійович Обер;      б)          Пій Адамович Веліонський;

в)      Михайло Йосипович Микешин;       г)     Василь Кричевський.

10.    Слово компроміс має таке значення:

а) згода, порозуміння, досягнуті шляхом взаємних по­ступок;

б ) складова частина, елемент чогось;

в)      побудова твору мистецтва, зумовлена його змістом, характером і призначенням;

г)      пристрій, що діє автоматично за наперед складеною програмою;

11.    Найперший у Києві пам'ятник із граніту — це

а)      пам'ятник князю Володимиру;       б)        пам'ятник Тарасу Шевченку;

в)       пам'ятник Івану Франкові;               г)       нагробок Михайлу Грушевському.

12.    Шанобливе ставлення до пам'яті предків — це

а)      джерело інформації про минуле народу;

б)      скарбниця народної мудрості й моралі;

в)       запорука плекання національного характеру в молоді;

г)      міст, прокладений від покоління до покоління.

Категорія: Аудіювання | Додав: | Теги: аудіювання, Києва, пам'ятники
Переглядів: 37 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar