Головна » Файли » Аудіювання

Золотий фонд драматургії - аудіювання 10 клас
30.05.2015, 23:39
загрузка...

Захоплення Михайла Старицького театром виникло ще тоді, коли він, хлопчик-гімназист, уперше побачив «Наталку Полтавку» у виконанні полтавської аматорської трупи. У студентські роки любов до сцени зміцніла, бо тепер він був уже не глядачем, а актором – сам грав у п»єсах, поставлених університетським драматичним гуртком. А після того, як Михайло Старицький та Микола Лисенко написали для самодіяльної трупи п’єсу-оперету «Чорноморці», і сам Михайло Петрович спробував поставити її на сцені, любов до театру перетворилась на пристрасть, потребу життя. 
  Драматургічна діяльність Михайла Петровича Старицького тривала протягом чотирьох десятиріч. Як свідчить сам письменник в одному з листів, за цей час він написав 35 п’єс – із них 10 самостійних, власних. Щоправда, в іншому листі, написаному через чотири роки, число своїх оригінальних драматичних творів Старицький збільшує до 16, а загальну їх кількість зводить до 30.
  Чим же пояснити таку розбіжність? Справа в тім, що провести межу між переробками та оригінальними творами досить важко. Наприклад, такі п»єси, як «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» та «Маруся Богуславка» можна віднести як до переробок, так і до оригінальних, бо написані вони на сюжети народних пісень, які вже використовувались іншими драматургами, проте написані так, як ніхто до Старицького не писав. 
  На сьогодні нам відомо 32 драматичних твори Старицького – оригінальних і переробок, завершених і незавершених. 
Аналіз творів драматурга свідчить, що Старицький започаткував в українській літературі свій напрямок. Найголовнішою ознакою цього напрямку сучасники Старицького вважали етнографізм. На жаль, і сьогодні дехто висловлює думку, що етнографічні елементи, яких у п’єсах Старицького чимало, знижують естетичну вартість творів, що народні співи, танці, звичаї як речі шаблонні зовсім не потрібні сучасному глядачеві. 
  Проте етнографізм не перешкоджав письменникові бути реалістом, показуючи правду життя. Його увага до етнографії була засобом вияву співчуття та симпатії до простого люду. Через народну пісню, силу впливу якої він добре знав, Старицький намагався торкнутися найтонших струн людської душі. Академік Олександр Білецький мав рацію, коли назвав Старицького творцем напрямку «етнографічного реалізму». 
  Часом етнографізм відігравав роль рятівника п»єси. В умовах жорстокої цензури та переслідувань українського слова драматург за великою кількістю пісень і танців вправно приховував головну, часто «крамольну» думку. 
Починав свою драматургічну діяльність Михайло Петрович з переробок. Спочатку, мабуть, через відсутність письменницького досвіду і віри у власні сили. Пізніш, коли Старицький став театральним діячем, у нього вже не було ні відповідних умов для серйозної творчої роботи, ні часу. Переробляти, а точніше доробляти чужі п»єси, зробити їх сценічними, маючи достатній режисерський досвід, він міг і в умовах постійних мандрів. 
  Була ще одна причина працювати над переробками. Починаючи з 1863 року, тобто після Валуєвського указу, офіційно були заборонені переклади п’єс на українську мову. Переробки ж формально забороні не підлягали. 
Серед переробок Старицького трапляються й такі, які підносили українську драматургію на вищий щабель. Це переробки прозових творів М.Гоголя «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок». Але найпопулярнішою була й залишається комедія «За двома зайцями», у якій всі герої невдалого з драматургічного погляду твору І.Нечуя-Левицького «На Кожум’яках» зажили новим життям. 
  Про те, що п’єса І.Нечуя-Левицького несценічна, писала тогочасна критика. Старицький звернувся до цього твору 1883 року, коли вже був антрепренером української трупи. Він зрозумів, що п’єса про міщанство цілком могла б стати тим новим струменем, який освіжить тематичну одноманітність українського реперуару, де до цього часу переважали твори на сільську тематику. По дозвіл здійснити переробку п’єси письменник звернувся до І.Нечуя-Левицького, і той дав свою згоду. 
  Узявшись до роботи, Михайло Петрович за короткий час написав, по суті, нову п’єсу на відомий сюжет. Він дав творові нову назву – «Панська губа, та зубів нема», і саме під цією назвою комедія розпочала сценічне життя. Під цією ж назвою у супроводі іншої – «За двома зайцями» - комедію було надруковано 1890 року. 
  У порівнянні з п’єсою І.Нечуя-Левицького комедія М.Старицького була соціально зрілим викривальним твором. Замість переказу дотепного анекдоту про невдаху-цилюрника, який одночасно залицявся до двох дівчат і від обох отримав одкоша, Старицький показав духовну злиденність міщанського середовища. Цікаво, що один із рецензентів писав, як воронезькі міщани впізнавали на сцені себе, як бурхливо реагували на побачене, і зробив висновок, що під час вистави і в залі була «комедія в комедії, театр в театрі». 
  Героїв твору Старицького породжено соціальними умовами. Цилюрник Голохвостий, який вирішив уладнати свої матеріальні справи одруженням з недоумкуватою дочкою простодушного й довірливого купця Сірка, - хитрий і нахабний авантюрист. У «паліхмахтера» Голохвостого і мова – суржик забутої ним української і абияк засвоєної російської, пересипаної «учоними» іноземними словами. Проте, увійшовши в свою роль, він і сам починає вірити у власні вигадки. Самим собою Голохвостий стає наприкінці п’єси, коли його викрито. «Чого витріщились? Ну, банкрот так і банкрот! А ви думали, каби я був багатий, то пошов би до вашого смітника!!! Свинота необразована! Авжеж, мені тільки ваших денег і надо било! А вони заклали собі в голову, що я на їх дочок задивився. Антересно дуже!» Це слова нахаби, відвертого циніка. 
  Сповнена іскристого народного гумору, багата на цікаві ситуації, на тонко підмічені автором типи, комедія-переробка «За двома зайцями» міцно утвердилася в репертуарі українського театру. Тут повною мірою розкрилась майстерність драматурга М.Старицького. Дія розвивається невимушено й легко, у жвавому темпі, не відчувається жодної штучності й надуманості. 
  Першою оригінальною п’єсою сам М.Старицький вважав драму «Панське болото» (пізніше назву було змінено на «Не судилось»). Тема твору – стосунки між поміщиками й селянами, роль і місце інтелігенції в тогочасному суспільному житті. Із сучасників Михайла Петровича цю тему порушували прозаїки – І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б.Грінченко. У драматургії першим узявся за неї М.Старицький. 
  У драмі «Талан» йдеться про життя провінційних акторів, про їхню важку працю, безкінечні мандри, сутички з представниками влади, стосунки з глядачами. Головна героїня драми – Марія Іванівна Лучицька. Своє покликання вона сприймає як громадський обов’язок. «У праці художній ми повинні людям служити, цілком себе віддавати громаді», - говорить вона. 
  Драму «Талан» було присвячено Марії Заньковецькій, яка першою виконала роль Лучицької. Як стверджують сучасники, славетна актриса не любила грати цієї ролі, бо не хотіла грати «саму себе». Справді, Заньковецьку можна вважати прообразом Лучицької. 
  До оригінальних п’єс М.Старицького на історичну тему належать «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші», «Остання ніч». 
  Чимало п’єс написав Михайло Петрович Старицький. Різні теми, різні герої захоплювали уяву цього митця. Та на першому плані завжди були правда, синівське почуття до народу. Жоден з його творів не позбавлений громадянського звучання (За О.Цибаньовою; 1000 сл.).

Вибрати на кожне із запитань правильну відповідь:

1. Найпершу драматургічну спробу (оперету «Чорноморці») М.Старицький здійснив у співавторстві з 
а) Марком Кропивницьким; 
б) Миколою Садовським; 
в) Миколою Лисенком; 
г) Миколою Леонтовичем. 
2. Драматургічна діяльність М.Старицького тривала 
а) близько двадцяти років; 
б) більше двадцяти п’яти років; 
в) протягом сорока років; 
г) близько п’ятдесяти років. 
3. На сьогодні відомо 
а) 12 драматичних творів М.Старицького; 
б) 20 драматичних творів; 
в) 32 драматичних твори; 
г) 40 драматичних творів. 
4. Творцем напрямку «етнографічного реалізму» назвав М.Старицького 
а) Іван Франко; 
б) Михайло Драгоманов; 
в) Сергій Єфремов; 
г) Олександр Білецький. 
5. Слово етнографізм означає 
а) походження народу; 
б) властивість оцінювати явища крізь призму традицій і цінностей васного народу; 
в) відображення народного побуту, звичаїв, обрядів без глибокого проникнення в їхню суть; 
г) ставлення народу до національної мови. 
6. Для М.Старицького етнографізм був 
а) засобом увиразнення характерів персонажів; 
б) засобом привернення уваги глядачів з простого люду; 
в) засобом вияву співчуття та симпатії до простого люду; 
г) засобом привернення уваги інтелігенції. 
7. М.Старицький є автором драматичних переробок таких творів М.Гоголя, як 
а) «Ревізор», «Мертві душі»; 
б) «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок»; 
в) «Страшна помста», «Вій»; 
г) «Миргород», «Старосвітські поміщики». 
8. Автором п’єси «На Кожум’яках», переробкою якої є твір М.Старицького «За двома зайцями», є 
а) Іван Котляревський; 
б) Іван Нечуй-Левицький; 
в) Панас Мирний; 
г) Іван Франко. 
9. Сценічне життя комедія «За двома зайцями» розпочала під назвою 
а) «Багатому щастя, а вбогому трясця»; 
б) «Хвальби повні торби»; 
в) «Панська губа, та зубів нема»; 
г) «Казав пан, кожух дам». 
10. Мовний суржик - це 
а) слова, що вживаються жителями тієї чи іншої місцевості; 
б) елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання мовних норм; 
в) умовна мова декласованих елементів (злодіїв, жебраків); 
г) відомі слова, які залежно від контексту можуть набувати нового значення. 
11. Першою оригінальною п»єсою сам М.Старицький вважав 
а) «Останню ніч»; 
б) «Панське болото» («Не судилось»); 
в) «Розбите серце»; 
г) «Хрест життя». 
12. Про життя провінційних акторів, їхню важку працю, безкінечні мандри, сутички з представниками влади йдеться у драмі 
а) «Розбите серце»; 
б) «Талан»; 
в) «У темряві»; 
г) «Не судилось». 
13. Драму «Талан» було присвячено 
а) Соломії Крушельницькій; 
б) Марії Заньковецькій; 
в) Марії Садовській-Барілотті; 
г) Ганні Затиркевич-Карпинській. 
14. На першому плані усіх п’єс М.Старицького завжди були 
а) зображення народного побуту, звичаїв; 
б) відтворення сильних, незламних характерів; 
в) порушення проблем української інтелігенції; 
г) правда, синівське почуття до народу.

Категорія: Аудіювання | Додав: | Теги: аудіювання, Золотий фонд, Старицький, драматургії
Переглядів: 794 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
avatar