Зранку небо було біле й сухе , залите сонцем , і глянути вгору не можна
було - сліпило очі від блиску. Мені здавалося: хтось узяв та й накрив . .
наш степ слІпучо-яскравим ковпаком з емалІ ...

Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи
та поблискуючи , накочувала гроза. Потемніла вода в річці , зашуміли
дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крилами то тут,
то там по лісових болітцях.

І от уже низом стало срібно-срібно , вище - золотаво , а вгорі - блакитно. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його , а вона , позеленівши , тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожний її листочок. Ось тут я вже пильную: це ж таке місце,

Текст диктанту

Текст диктанту Урожай

з української мови 12 клас

Якось одного досвітку мама прокинулись , одслонили заслінку, розіклали навхрест полІнця, а коли розгорнули попІл - од жару тІльки теплий слід лишився.

Історія, що трапилася з бабою Яриною, трохи сумна. Син, одержавши житло, запросив матір до себе. Довго вагалася старенька. Проте й у селі ставало чимраз сутужніше, як-не-як їй пішов восьмий десяток.

Вивішений на стіні портрет дідуся чи бабусі - це не просто данина традиції, а й пам'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад, який би успадкували наші діти.

Катерина Білокур — видатна постать у нашій культурі. Вона зачарувала  своїми  полотнами  мільйони  людей. Що ж  ми  знаємо  про  цю  народну художницю?

Якщо кому не доводилося бувати в південно-східних районах України, коли хто не блукав по шляхах курських і сумських, не топтав стежок землі чернігівської і сіверської — вважай: не знає він свої землі.