"Календар" — походження назви

Зранку небо було біле й сухе , залите сонцем , і глянути вгору не можна
було - сліпило очі від блиску. Мені здавалося: хтось узяв та й накрив . .
наш степ слІпучо-яскравим ковпаком з емалІ ...

Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи
та поблискуючи , накочувала гроза. Потемніла вода в річці , зашуміли
дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крилами то тут,
то там по лісових болітцях.

І от уже низом стало срібно-срібно , вище - золотаво , а вгорі - блакитно. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його , а вона , позеленівши , тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожний її листочок. Ось тут я вже пильную: це ж таке місце,