Головна » Файли » ДИКТАНТИ

5 клас Диктанти з української мови
11.10.2019, 00:47
загрузка...

БАБУСИНІ КАЗКИ

Оришка душі не чула в Чіпці! Так його любила й жалувала... Щоб забавити дитину, почне йому казочку про рябеньку курочку або про горобця — доброго молодця розповідати.

Дуже любив Чіпка казки слухати. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп’я рівняло казку до життя, а життя до казки. І чого одні пташки так гарно щебечуть, а от горобці — тільки цвірінькають!

Бабусині казочки пластом осідали на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою глибоко западали вони в його гаряче серце. Й увесь світ здавався йому живим, балакучим.

Щедрою рукою перекладала баба зі своєї старої в молоду Чіпчину голову все, що заховала її шістдесятилітня пам’ять (За Панасом Мирним, 105 сл.).

МАТИ

Про себе мати не згадувала, і відколи я знаю її, вона найменше турбувалася собою.

Як вона любила робити і в городі, і в полі, і в лузі! І тихо втішалася зробленим. Мати, як свята, очікувала садіння соковиці, жнив. Вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки стояли, наче парубки. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі. На Чумацький Шлях, на Стожари і на отой віз, що народився із дівочих сльозин. Любила дослухатись до неба, до землі, до крил і до схлипування роси.

Цієї уваги до всього доброго, гарного вділила мати й мене. І я теж, як свята, очікую того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито (За М. Стельмахом, 120 сл.).

ЯК МИ САДИЛИ САД

Недавно наш клас вирішив посадити сад. Яких ми яблунь насадимо, яких груш, абрикосів, слив, вишень! Навколо саду вирішили посадити захисну смугу акацій, кленів, беріз. Вже місяць ми воюємо з пустирем, звільнили від бур’яну і терну величезну площину.

У жовтні привезли до школи саджанці яблунь і груш. Я, Тимко, Стьопа і Якимчук руками розправляли корінці, присипали їх пухкою землею, заступами біля кожного деревця робили лунки. А спочатку у відкритій ямі ми забивали в дно кілок. Тимко зробив гарну довбню, замашну, зручну. Потім ми прив’язували до кілка посаджене деревце вгорі і внизу, щоб не розхитував вітер.

Яка була радісна, хороша робота! (За О. Донченком, 104 сл.).

НА СВІТАНКУ

Ледве світає, а ластівки вже дзьобонять по стріхах. Півні перекликаються. Вертаються пастухи з кіньми. Свіжий холодок і хмарки на сході віщують погідний день. Стайня відчинена, худоба ще відпочиває.

Сусід на дровітні коле поліно. З-під стріх виповзає лінивий дим. Кури починають гребти коло призьб телята озиваються, корови підтягують басом...

Сонце підходить, розпорошує росу з запахами квіток у повітряне море. Листки і квіти розкриваються, а з їх обіймів будиться комашня і бринить. Білочка теребить у кущі смерекову шишку. Над селом плаває яструб і заглядає на подвір’я. Поміж корови стрибнув заєць і помчав у млаки. Худоба сходить у розлогу долину. З одного боку — молодник, а з другого — ліс... (М. Яцків, 105 сл.).

ДУБ ПІД ВІКНОМ

Молодий лісник побудував у лісі велику кам’яну хату й посадив дуба під вікном.

Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.

І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня — лісникова внучка.

— Зрубайте дуба, дідусю, — просить онучка, — темно в кімнаті.

— Завтра вранці почнемо... — відповів дідусь.

Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев’ятьох онуків, по-кликав онучку-красуню й сказав:— Будемо хату переносити в інше місце.

І пішов з лопатою копати рів під фундамент. За ним пішли три сини, дев’ять онуків і красуня внучка (За В. Сухомлинським, 100 сл.).

ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ

У Київській Русі єдиного офіційного прапора не було. Прапорництво в Україні зазнає особливого розквіту з виникненням Запорозької Січі. Це було справді мальовниче видовище — козацьке військо під яскравими різнобарвними прапорами.

Часто зустрічався на Cічі синьо-жовтий прапор. Уважно подивіться кольорову репродукцію картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Поміж іншими знаменами ви побачите на ній і синьо-жовте. Воно зникає зі зруйнуванням Січі, а відроджується лише у березні 1918 року як жовто-блакитний державний прапор Української Народної Республіки. Ці кольори символізували чисте небо і житнє поле, тобто мир. Після проголошення України радянською ті знамена зникли, а тепер вони знову замайоріли на українській землі (За М. Слабошпицьким, 103 сл.).

***

Розширення словника дитини залежить від розвитку її мислення. При цьому слід пам’ятати, що в ранньому дитинстві мислення розвивається одночасно з розвитком мови. Саме в цей період діти починають абстрактно мислити, тобто включати до класів окремих понять цілі групи предметів, що мають схожі властивості. І в цьому їм активно до-помагає здатність говорити. Без мови, вважає більшість фахівців, мислення неможливе, оскільки, просто кажучи, мислення — це мовлення про себе. Чим більше знань здобуває людина, спілкуючись із зовнішнім світом, чи то шляхом безпосереднього пізнання, чи за допомогою літератури або іншими способами, тим багатше її духовне життя.

Мозок дитини являє собою сирий матеріал, який у процесі розвитку перетворюється на найдивовижніший мислячий пристрій (За І. Томаном, 109 сл.)

СІВАЛКА

Щоб виросла рослина, насіння повинне потрапити в ґрунт, де є волога і необхідні поживні речовини. Раніше зерна розсівали по полю вручну. Тепер поля засівають за допомогою машин, які називаються сівалками. Трактор везе з собою полем одну або кілька сівалок.

У сівалці є ящик для насіння, висівні апарати, насіннєпроводи і сошники. Сошники роблять борозенки на ріллі. Висівні апарати забирають насіння з ящика і скидають його через насіннєпроводи й сошники на дно борозенок, які відразу ж загортаються землею. Якщо сівалка комбінована, то в кожну борозенку одночасно вносяться добрива. Є сівалки, якими сіють хліб: жито, пшеницю; є сівалки для сівби бавовнику, льону, буряків, кукурудзи (З журналу, 102 сл.)

***

Мірилом задоволення людини є реалізація нею своїх здібностей у суспільстві.

Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що задоволення чи незадоволення людини, щасливі хвилини в її житті, так само як і нещасливі, здебільшого прямо чи опосередковано залежать від того, як складаються її стосунки з іншими людьми? У будь-якому колективі суспільства — у сім’ї, у школі, відтак у групах приятелів і товаришів, у трудовому колективі — мірою успіху людини є визнання з боку близьких людей, а також її становище в суспільстві, яке великою мірою визначається її ставленням до праці.

Адже навіть дитина прагне, щоб у сім’ї їй приділяли якнайбільше уваги, щоб усі її любили і віддавали перевагу перед іншими (За І. Томаном,105 сл.).

ЛІТО

Літо на Україні за народним календарем починається 21 червня. Влітку дні найдовші, а ночі найкоротші. Як погідна ніч, то падає густа роса, покриває землю і рослини. Часто надходять бурі зі зливами та громами. Інколи випадає град, виб’є збіжжя в полі, обломить дерева і за-подіє великої шкоди.

По городах, полях і в лісі багато всяких квіток. Безліч метеликів й інших комах у повітрі. Вже достигають деякі овочі та ягоди. На полях уже визріває збіжжя, і настають жнива.

У полудень стає гаряче. Сонечко аж обливає теплом. Пішов би куди, та ноги не несуть. Ягнята лежать собі в холодочку біля ставка. Коні зі-бралися до куп: стоять, опустивши голови, тільки хвостами одганяють оводів.

Усе відпочиває (За М. Крищуком, 112 сл.).

ТРОХИ ПРО ТЕАТР

Кожний з нас не раз дивився на сцену, очікуючи підняття завіси і відчуваючи приховане хвилювання. Завіса піднімається (або розсувається), відкриваючи сцену, на котрій з’являється особливе життя. Воно, це життя, неначе нам знайоме, але поступово ми помічаємо в ньому щось особливе. Мимоволі співпереживаєш горю і радості героїв вистави, стаючи ніби учасником подій, що відбуваються...

Театром називають не тільки будинок, де відбуваються вистави — спектаклі.

Театр — це особливий вид мистецтва, як і музика, живопис, архітектура. Мистецтво театру передає якусь подію так, як це могло б відбуватися у житті. Театр, як дитяча гра, нагадує про щось, що справді відбулося або могло відбутися у житті. Тому про акторів кажуть: «вони грають» (З енциклопедії, 107 сл.).

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 68 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar