Головна » Файли » ДИКТАНТИ

6 клас Контрольні диктанти: перевірка орфографічної і пунктуаційної грамотності
31.05.2015, 04:03
загрузка...

Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого

РОСТИ, ДУБЕ!

До дуба під'їхав легковий автомобіль. За кермом сидів сивоголовий учитель, а в салоні — учні. Вони вивантажили з багажника різні буді- вельні матеріали: каміння, цемент, пісок. Учитель уважно оглянув дупло, обережно почистив його від зотлілої деревини, лопатою вигріб сміття із середини і голосно крикнув: «Хлопці, починайте!» Учні приготували у коритці розчин із цементу з піском, обмазали, поштукатурили всере- дині дупло, а тоді почали занурювати в розчин каміння й закладати ним дупло. Заклали, замазали отвір густішим розчином, почекали, поки він затвердіє. А потім вирізьбили на ньому: «Рости, дубе, ще тисячу літ!» Звичайно, дуб упізнав у вчителеві того воїна, якого він колись урятував від смерті (За А. Давидовим, 100 сл.).

ЛАСТІВ'ЯЧЕ ГНІЗДО

Над моїм вікном ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину. Потім я бачив їх задумливі палеві голівки, сріб- но-чорні оченята. Ластівки зігрівали гніздо. Здається, вони не залиша- ли його ні на мить. 

Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився весь. Він був незворушний і гордий. Ластівки злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали. Вони підлітали до гнізда і знову відлітали геть. І почалося щось неймо- вірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Мабуть, вони вирішили ув'язнити горобця. Така була розплата (За В. Земляком, 100 сл.).

Лексикологія

ПАСІЧНИЦЬКІ ВІРУВАННЯ

Жоден вид промислу не позначений такою кількістю різноманітних вірувань, як пасічницький. Власники бджіл протягом року вдавалися до всіляких апокрифіч- них дійств. Скажімо, на Різдво було за обов'язок тричі кидати до стелі кутю. За кількістю прилиплих після третьої спроби зернин завбачували взяток та роїння. На Водохреща пасічники забирали із собою ті кілки, якими піднімали і тримали льодяного хреста. Кілок застромлювали на пасіці, щоб бджолам не заважали різні напасники. Навесні пасічники ввечері з четверга на п'ятницю йшли до криниці чи річки, хрестилися, читали молитву, наповнювали відро водою, несли до пасіки і скроплювали вулики. Щоб бджоли роїлися і приносили ба- гато меду, один із пасічників брав покришку, насипав у неї ладан і об- курював веренки (За В. Скуратівським, 109 сл.).

Словотвір. Орфографія

ЯВА І КОНТРИБУЦІЯ

Килимок і капелюшок — то був наш тореадорський реманент. По дорозі ми ще вирізали з ліщини дві прекрасні шпаги. Отже, були в по- вній бойовій готовності. «Оджени свою Маньку вбік і давай починати!» — сказав Ява. Я не став сперечатися. Ява поправив на голові капелюшка, підтягнув штани, узяв мого ки- лимка і став підходити до Контрибуції. Підійшов до самісінької морди і почав вимахувати килимком перед очима, мазнув ним по ніздрях. Контрибуція повернулася до Яви хвостом. Через півгодини вирішили змінити тактику. Павлуша розмахнувся і дзюбнув корову ногою по чубі. Раптом я побачив Яву десь високо в небі. Щодуху ми мчали до ставка. Це був єдиний порятунок. Ява після цього більше її не бив, а частував цукерками (За В. Не стайком, 112 сл.). 

НАСТІННИЙ РОЗПИС

Внутрішні розписи хат зазвичай багатші та різноманітніші від зовнішніх. Головним місцем для розписів і композиційним центром оздо- бленого інтер'єру був комин печі. Його розписували навіть сюжетними сценками. Важливу роль в інтер'єрі української хати відігравала запільна стіна. На ній малювали килим, адже його не міг придбати простий селянин. Розписували також сволоки, простінки між вікнами на центральній сті- ні, іноді розмальовували смугу над вікнами на центральній і причілковій стінах, а в деяких областях і стелю. На Вінниччині, Одещині й Дніпропетровщині розмальовують не ли- ше печі, а й грубки і навіть пічні заслінки. Сільські малювальниці з особливою любов'ю прикрашали інтер'єр та екстер'єр житла зображенням чарівних квітів, ягід калини, фантастичних птахів. Усе цвіло в їхніх різноманітних розписах (М. Кириченко, 110 сл.).

У ПОШУКАХ ЗНАНЬ

Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова. Адже всі народи в усі часи навчались один в одного. Греки їздили по науку в Єгипет. Вони знали, що в книгах єгипетських жерців заховано багато скарбів людської мудрості. Греки стали вчителями для римлян, а потім Рим став осередком освіти. Сюди приїздили вчитися германці. Від них пізніше знання поширювалися серед інших народів Європи. Усе краще від голландців, німців, французів Петро І намагався перейняти й застосувати в Росії. В українську мову нові слова приходи- ли і зі сходу і з заходу, збагачуючи її. І сьогодні ми з вдячністю згадуємо наших предків, які у пошуках знань поповнювали словник рідної мови (За А. Коваль, 106 сл.).

ЛЕГЕНДИ ПРО ЗОЛОТОНОШУ

Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Серед назв міст і сіл є багато незрозумілих нам сьогодні. Ці назви намагалися і намагаються нині пояснити. Так з'являються легенди й перекази, які йдуть не від історичних подій, а від сучасної назви до історії, вигаданої звичайно. Є на Черкащині невеличке місто Золотоноша. Лежить воно на річці Золотоношці, від найменування якої і пішла назва міста. Але чому річка дістала таке ім'я? Тут приходять на допомогу легенди. В одній розповідається, що на дні річки лежать татарські човни, повні золота. В іншій легенді розповідається, що Золотоноша була місцем, куди зносилися податки польському магнатові Вишневецькому. А брав він ці податки лише золотом (За А. Коваль, 107 сл.). 

Іменник. Правопис іменників

ШХУНА «ЗОРЯ»

Я впізнав парусно-моторну шхуну «Зоря». Вона часто погойдувалася у бухті на якорі або на тросах біля причалу. Але зараз цей парусник стрім- ко мчав до берега. Вітер і хвилі гойдали його, клали на обидва борти. Він занурювався носом глибоко у воду, провалювався серед хвиль. Було видно лише вершечок клівера. Згодом знову вискакував на гребінь хви- лі і линув на всіх парусах. Великий каштановий собака з красивим пухнастим хвостом стояв на причалі і безвідривно дивився на парусник у морі. Величезна пінява хвиля несподівано з громовим гуртом ударила об причал, здійнялася високо вгору, розсипалася десь аж під небом густими бризками. У них заграли всі кольори веселки: і жовтий, і синій, і зелений, і червоний (За Д. Ткачем, 110 сл.).

ЛІГВИЩА ЗВІРІВ УЗИМКУ

Узимку завжди можна побачити лігвища звірів, місця їхнього відпочинку. Лігвище лося має вигляд продовгуватої ями в снігу. Лосеня іноді лягає впритул до матері, тоді утворюється ніби подвійне лігвище. Козулі розгрібають сніг до лісової підстилки. На сніговій цілині в місцях, де зимують полівки, можна побачити невеликі отвори. По краях отворів паморозь. Ці отвори — своєрідні вентиляційні колодязі. їх копають гризуни від горизонтальних підсніжних ходів для притоку свіжого повітря. Навесні на кущах можна побачити жмутики шерсті. Це звірі линяють. Пізніше вони залишають сліди при переході через дорогу, на вологій землі, на розмоклій глині біля водойм і калюж. У місцях приймання їжі залишають погризені пагони, обкусані стовбурці, послід на траві (За В. Бондаренком, 106 сл.).

ВІКТОР БЛИЗНЕЦЬ

Віктор Семенович Близнець народився в селі Володимирівка на Кіро- воградщині. Дата його народження приблизна. Війна знищила документи, а мати багатодітної родини не запам'ятовувала точних дат народжен- ня синів і дочок. Вона згадала лише, що четверта її дитина народилася в голодний 1933 рік десь перед Великоднем. Віктор був здібним і старанним учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Як згадують його вчителі, він був дуже працьовитий і уваж- ний на уроках. Із шкільних предметів особливо подобалися йому мова й література. Саме тому юнак поступив на факультет журналістики Київського університету. Після його закінчення працював у газетах, журналах, видавництві, писав оповідання й повісті. Його книжки для дітей «Ойлойкове гніздо», «Паруси над степом» одразу привернули увагу чи- тачів (3 підручника, 109 сл.). 

ГЕОГРАФІЯ - ДАВНЯ НАУКА

Географія — давня наука. Виникла вона приблизно за 3000 років до Різдва Христового. Але географією її назвали значно пізніше. Хто ж і коли вперше вжив слово «географія»? Це сталося в III столітті до нашої ери. У місті Александрії жив пись- менник і вчений Ератосфен. Він був головою найбільшої на ті часи Алек- сандрійської бібліотеки і працював у різних галузях науки. Використовуючи дані астрономії, фізики, математики та історії, Ератосфен спро- бував обґрунтувати самостійність географічної науки. Він зробив багато відкриттів, але, на жаль, їх дуже мало дійшло до нашого часу. Але й ті, що дійшли, мають важливе значення. Серед них і тритомна «Географія», у якій Ератосфен уперше вжив це слово. Воно міцно ввійшло в науку (З єни,., 109 сл.).

СЕКРЕТИ НАРОДНОЇ ЖУДОЖНИЦІ

Серед народних майстринь слід відзначити народну художницю Катерину Василівну Білокур. Малювала Білокур у нетрадиційній для народних живописців техніці, використовуючи полотно й олійні фарби, а не папір і гуаш. Спочатку вона писала на неґрунтованому полотні. Сільська худож- ниця знаходить свій спосіб обробки полотна. Вона покриває його кіль- ка разів змішаними в певних пропорціях фарбами, створюючи і ґрунт, і фон майбутньої картини. Дивний і процес роботи Білокур над картиною. Вона починала її з ма- лювання деталей без композиційного розміщення образів на форматі. Художниця попередньо не виконувала ні ескізів, ні етюдів. їй були властиві безпомилкове відчуття гармонії та кольорової гами. Малюючи з натури квіти, овочі, фрукти, народна майстриня творить із них яскравий казковий світ (За М. Кириченком, 108 сл.).

Прикметник. Правопис прикметників

ЗИМА І ВЕСНА

У кожного місяця є свої ударні свята. Лютий може похвалитися лише Стрітенням. Воно припадає на 15 лютого. Селяни в цей день, як прави- ло, не працювали, уважно придивлялися до погоди. Цього дня лютий до березня в гості приїжджає, щоб на Стрітення зимі з весною зустрітися. У народній уяві Зима — це стара баба в полатаному кожушку, нено- вих шкарбанах та дірявій хустині. Через ці дірки витикаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається напівпорожня торбина. Весна — приваблива дівчина. У неї нова, помережана різнокольо- ровими узорами сорочка та зелена плахта. У руках вона тримає гострий серп і жмут збіжжя. Сутичка між ними триває протягом дня (За В. Скуратівським, 101 сл.). 

У БЛАКИТІ НЕБЕСНІЙ

Любо було Павликові сковзати чобітками по слизький яскраво-зеленій цілині, дихати на всі груди чистим, запашним повітрям, лягти на горбоч- ку й стежити за легенькими срібнокрилими хмарками в блакиті небесній. Або перейти балку й звідти дивитися на рівні рядки шахтарських убогих халуп, і на гостроверхі будівлі над глибокими шахтами, і на височенні цегельні димарі коло тих шахт. Люди такі дрібні-дрібні здалеку. А раптом хочеться тобі знятися і полетіти туди, де тріпоче в блакиті своїми криль- цями дзвінкоголосий жайворонок. Йому, мабуть, дуже гарно там. Дітвора розбрелася по велетенському зеленаво-жовтому килимові. Дівчатка шукали жовтогарячі квіти, в'язали їх у пучечки, переплітали з волохатою ковилою. Чулим вухом почув хлопець ніжненьку, дзвінку пісеньку жайворонка (За С. Черкасенком, 106 сл.).

СВІТ КНИГИ

Художня література може не лише розповісти про якісь дива чи дати відповіді на найскладніші запитання. Вона здатна ще й зобразити життя пересічної людини і зберегти його для нащадків. Коли вперше вийшла друком повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», жителі тисяч маленьких містечок США почали стверджувати, що письменник розповів саме про них. Художня література — це безмежний світ, у якому постає і вирішується безліч проблем. Цей світ має багато призначень. Читанням насолоджуються, а знання літератури є важливою ознакою освіченої, культурної, інтелігентної людини. Водночас художні твори містять своєрідну шкалу духовних і моральних цінностей, накопичених людством упродовж тисячоліть, ознайомлюють нас із життям, побутом, звичаями, світоглядом і культурою різних народів. Ось як багато може книга! (Ю. Ковбасенко, 110 сл.).

ІСТОРІЯ КАРТОПЛІ

Що може бути багатшим на кольори, запахи й форми? Одних від- тінків зеленого кольору на городі можна нарахувати з півсотні! А квіти? Навіть найпрозаїчніша картопля цвіте пахучими витонченими зірочками ніжного біло-жовтого або біло-бузкового кольору. Картопля — це рослина, яку тричі відкривали. Вперше її відкрили індіанці, які високо в горах побачили дивну рослину. У ті далекі часи жителі цих місць змушені були їсти навіть гіркі на смак бульби дикої картоплі. Незабаром вони помітили, що промерзла картопля втрачає не- приємний гіркий смак. Тоді вони почали заморожувати зібрані бульби, а потім обдирали шкірку. Таку картоплю вже можна було їсти. Місцеві жителі попробували цю картоплю сушити. Тепер уже її можна було збе- рігати. Так з'явився новий продукт (За А. Коваль, 109 сл.).

Числівник. Правопис числівників

СЛУХ ТВАРИН

Лісових звірів ми бачимо рідко. Навіть якщо людина намагається не шуміти, звірі виявляють її присутність раніше, ніж вона їх побачить або почує. Нічого дивного в цьому немає. Тварини мають гостріший слух, ніж людина. Лось, наприклад, може чути людину за один кілометр, ведмідь за двісті метрів, рись уловлювала звук свистка за чотири з половиною кілометри. Козуля на шелест сторінок зошита в руках спостерігача реагує за сто метрів. Мисливця на відкритому місці вона бачить за два кілометри, а в рідколіссі за п'ятсот метрів. За один кілометр чує шурхіт лиж вовк, а за п'ятдесят метрів — шурхіт трави під ногами обережно крокуючої людини. Мисливці іміту- ють писк миші і приманюють лисиць за сто п'ятдесят (За В. Бондаренком, 109 сл.).

НЕЗВИЧАЙНІ РОСЛИНИ НАСТРОЮ І СМАКУ

Важко повірити, що квітка може спричинити в людини сміх. На Аравійському півострові є рослина, яка називається квіткою сміху. Плоди її здатні піднімати настрій людини настільки, що вона сміється протягом 30—50 хвилин. Місцеве населення використовує зерна сміху для втаму- вання зубного болю. У тропічних хащах Нігерії є червоні ягоди, які у півтори тисячі разів солодші від цукру і в чотириста разів — від сахарину. Це найсолодші ягоди у світі. А в лісах тропічної Африки збирають ягоди, сік яких містить невідому речовину, що має дивовижну властивість змінювати смак. Якщо кілька цих дрібних ягід пожувати перед їдою, з вашим сма- ком відразу почнуть коїтися якісь чудеса. Кислий лимон буде солодшим від апельсина, а цукор — гірким (З єни,., 109 сл.).

Займенник. Правопис займенників

ІЛЬКО І ЧАЛИЙ У сім'ї все більше звикали до чалого. Мати казала: «Він замінює нам у роботі батька, який десь воює». А дід чув це і вдоволено погладжував бороду. Не тільки їм по господарству прийдеться кінь. Хто попросить — то поможуть. І не за гроші, а тільки за пашу. Іноді й Ілько запрягав, ви- рушав до лісу з ким-небудь. У такі хвилини почувався гордо і намагався бути схожим на діда. Ілько розпріг чалого, погладив його по голові, поклав перед ним сніпок лепехи. Якось хлопцю помахав рукою вусатий солдат. Ілько подумав, що це той, який уперше помахав йому на дорозі до лісу. Довго ще малий ма- хав услід вантажівці, аж доки та зникла в балці за селом (За Є. Гуцалом, 110 сл.). 

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: текст диктанту, диктанти 6 клас
Переглядів: 1341 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar