Головна » Файли » ДИКТАНТИ

6 клас. Тексти для контрольного диктанту
29.07.2014, 21:31
загрузка...

***

Настав щасливий час. Більше року Україна могла сподіватися, що буде вільною. Налякані завойовники були подолані.  Люди могли повернутися до рідних осель, до нив, які чекали хліборобських рук. Чи може бути щось прекрасніше за це?

Гетьман переміг свої вагання і нерішучість. Він став справжнім вождем свого народу. Люди пишалися його могутністю. Поруч із ним завжди був безстрашний паж, він сидів на вороному коні і твердою рукою  тримав серед битви прапор. Він не помічав небезпеки. Козаки милувалися  маленьким борцем. Це була дитина, дівчинка із села, що палала святим полум’ям завзяття. Це була Маруся, маленька Жанна д’Арк українського краю. (За Марком Вовчком; 100 сл.).

***

Вечоріло.  Після тривалої спеки над селом  нарешті пролилася зливою грозова хмара.  Правда, вона захопила Лисянку тільки крилом, але  той рясний дощ освіжив  зелень і повітря.  Північний край неба заблищав чистою, прозорою блакиттю. На заході ще зловісно  чорніла багряна хмара, з якої проглядало вечірнє сонце. Його скісне проміння золотило  свіжу лапату зелень густих кленів та  сріблясті пасма верб. Райдужними іскрами грало воно в дощових краплинах, що повисли на листі.

Люди повиходили з душних хат, вони сиділи на призьбі, вдихали цілюще повітря та втішалися чудовим вечором. Вони дивилися на чорну хмару, яку перерізували вогненні змійки, на ясний захід сонця, на пурпурові верховіття дерев (За М.Старицьким;  100 сл.).

***

Весняного ранку я вийшов на подвір’я і став зачарований. У саду  витьохкувала незнайома пташка. Такого співу я досі не чув. Аж захлинається птаха.

Я вирішив спіймати співуна. Ранніми досвітками виходив, підповзав до  високої вишні, на якій було гніздо. Кропива жалила босі ноги й розхристані груди, а серце билося на весь малинник. Соловей спорхував удвох із солов’їхою, вони  летіли у темно-синю безвість світанку. Врешті вони покинули гніздо. Лишилося четверо блакитнуватих яєчок.

Сьогодні я став би навколішки і каявся б перед ними. Солов’ї, звісно, мене не зрозуміли б, бо з ними треба розмовляти солов’їною мовою. Моє каяття було б щиросердою сповіддю. З чотирьох яєчок вилупилося б четверо солов’ят… Вони  чарували б світ своїми піснями… (За О.Аврамчуком;  110 сл.).

***

Це була зграя журавлів. Дивовижною хмарою заполонили вони небо над селом, ніби хотіли взяти з собою на крила й понести в світи все: хати, криниці, вулиці і садки. 

Птахи були попелясто-сірі по тулубу, з чорними рульовими перами, з білосніжними смужками по боках голови. Вони стиха курликали, й мені защеміло в серці. Я знав, що зараз оце велетенське колесо  між небом і землею  прощається при відльоті з Яблунівки.

Спів журавлів ставав усе тужливіший. У промінні вечірнього сонця кожна пір’їнка блищала  розплавленим золотом. Звуки їхнього прощання теж наче світилися золотом.  Скоро не стало в небесах жоднісінького журавля, наче й не було...  (За Є.Гуцалом; 98 сл.).

***

Навесні гостріше відчуваєш  самого себе і все те, що тебе оточує. Оновленими очима дивишся, ясніше розумієш і сприймаєш. Немов даровано тобі спостигання мудрості життя. І ти наче усвідомлюєш таку свою можливість, наче зараз розчиняться у тобі ворота й назавжди заберуть собі всю красу і всю привабливість світу.

Навесні починаєш розуміти, яке тобі дороге все: тихе село, дух зволоженого чорнозему, гіркуватий запах черемхи. Починаєш усвідомлювати, що все це тобі рідне. У твоїй свідомості солодко і щемливо починає звучати слово «батьківщина».

Співає по садках весна, а мовчання чорних полів набирає особливого значення. Особливою глибиною вражає погляд  людини… (За Є.Гуцалом;  95 сл.)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 1764 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar