Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Барвінок
04.12.2019, 05:05
загрузка...

Текст 1. Барвінок

Баба Килина була невеличка й тонка, на її темному обличчі життя зоставило своє зморшкувате письмо, в очах випалило живий дух, і вони були подібні на дві бездонні криниці. Вона варила дуже смачний борщ, який уміла так затовкувати салом і засмачувати сметаною, що від нього не можна було одірватися.

Баба Килина пишалася своїм городом, на кожному крилі якого росли кущі барвінку. Здавалося, що він і взимку зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. А коли повіт­ря ставало по-материнськи м’яким і лагідним, то барвінок зацві­тав так, наче небо бризнуло на землю живою своєю блакиттю, зацвітав так, немов дитячі очі землі дивилися на тебе довірливо. Баба гнівалася, коли зривали барвінковий цвіт. Вона взагалі ні­коли не могла примиритися з тим, що квітку зривають.

Навіть на Спаса, коли, здається, з квітами просинаєшся, з кві­тами сідаєш за стіл і їси яблука, груші, а свіжовипечений хліб умочаєш у мед і несеш до рота, вона не могла відцуратись од свого святого ставлення до цвіту.

168 слів  

                                          За Є. Гуцалом

 

Текст 2. Барвінок (диктант)

На кожному крилі городу росли кущі барвінку. Здавалося, що він і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ про­бивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. А коли повітря ставало по-материнськи м’яким і лагідним, то барвінок зацвітав так, наче небо бриз­нуло на землю живою блакиттю, зацвітав так, немов дитячі очі землі дивилися довірливо.

Бабуся гнівалася, коли зривали барвінковий цвіт. Вона ні­коли не могла примиритися з тим, що квітку зривають. Хоч би яка квітка була - чи чорнобривці, чи ружі, чи звичайнісінькі калачики, чи настурції, чи лісові дзвоники, чи ромен. Тим більше її гнівало, коли хтось необережно зривав цибулю зі стрілкою, яка могла б дати насіння, коли хтось виривав усю стеблину кропу, замість нащипати листя. Тоді бабуся чорні­шала, погляд її ставав лихий.

Навіть на Спаса, коли, здається, з квітами просинаєшся, з квітами сідаєш за стіл, з квітами їси яблука та груші, з кві­тами свіжовипечений хліб умочаєш у мед, навіть на Спаса бабуся не могла відцуратися від святого ставлення до цвіту.

 

(163 слова)  

                                                 За Є. Гуцалом

 

Текст 3. Барвінок на вінок, а полин на віник

Барвінок оспіваний у багатьох піснях нашого народу й у віршах ба­гатьох поетів. Він супроводив наших з вами предків від колиски й до могили. У барвінку купали немовлят, щоб вони росли гарними і здорови­ ми. Барвінкові вінки носили дівчата: адже він ріс біля кожної криниці і завжди був під рукою. Барвінок садовили на могилах — на знак вічної пам’яті про померлих...

І хоч як Давно росте він в Україні, і хоч як ми до нього звикли, однак він — чужинець. І назва в нього чужинська Сьогодні є це слово і в Нас, і в білорусів, і в росіян, і в чехів, а все ж воно не слов’янське. На латині рослина звалася вінка, а корінь цього слова означав «обв’язувати», «обвивати». З вінки слов’яни зробили барвінок, а квітку взяли собі.

У давнину люди вважали, що барвінок захищає від усього злого. Тому часто його вивішували над дверима; його ніколи не викидали на смітник, а лише в річку, щоб він не загинув від спраги.

Ми цінуємо барвінок за його «лікарську допомогу»: з нього виготовляють ліки від дуже важких хвороб. Але не менше ми цінуємо його за витончену красу. (За А. Коваль, 180 слів)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: про квіти, диктант, баба Килина, текст диктанту, про барвінок, Барвінок
Переглядів: 5925 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar