Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Чумаки
17.11.2020, 23:58
загрузка...

Палаюче сонце висить у небі, нерухоме повітря пашить жаром. Коли б хоч легенький порух вітру приніс на своїх крилах прохолоду!

Згори на землю падає сріблом жайворонкова пісня, долинає орлиний клекіт. Широкий степ відгукується на ці згуки тихим шелестінням тирси.

Тихо почувається шляхом валка, немов плазує серед степу велетенський вуж. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі воли. Бряжчать мережані ярма, поскрипують мажі. Біля возів ідуть чумаки. Згорда поглядають  вони навколо, певні в своїх силах, байдужі до всяких життєвих незгод.

Поволі пливе валка битим шляхом у безлюдній пустелі, наче корабель у безвітря серед моря. А хмара куряви вже купається в кривавому світлі сонця, що заходить. Пора на нічліг ставати.

Вечірньою прохолодою вітає гостей байрак. Гай усміхається до них останнім промінням вечірнього сонця. Десь весело дзюрчить струмок. Таємничо чорніють густі лози й високі комиші.

Смеркає. Ніч опускається у долину з пітьмою, з вогкістю, з глибоким зоряним небом.

Порозпрягали чумаки волів, розпустили по муравці на пашу. Між возами запалало багаття. Розташувалися круг вогню чумаки, ждуть вечері.

Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос, а за хвилину підхопила й решта. Залунала чумацька пісня.

(За М.Коцюбинським; 180 сл.)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 37 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar