Головна » Файли » ДИКТАНТИ

КРАЄВИДИ КИЄВА
11.06.2015, 23:19
загрузка...

Текст 1. КРАЄВИДИ КИЄВА

Лівий берег Дніпра, рівний, плаский, скрізь зарослий густими лозами та верболозом, зеленів, неначе засіяний житом; а далі синіли густі бори, неначе море, закутане в синю та сизу імлу. На південь синіли гори, а на горах було видно Київ, що неначе потопав в легкій прозорій імлі. Забудування неясно мріли в сизій далечі, а над ними були розкидані ніби золоті букети: то лисніли позолочені бані та хрести на монастирях та церквах. Та далека картина здавалась якимсь квітником із золотими маківками та золотими квітками, про які розказують тільки в казках. І високе та глибоке синє червневе небо, і ті далекі сизі шпилі й гори з Андріївським собором, і золоті букети з бань та хрестів — усе це було схоже на ті краєвиди, що часом сняться уві сні, що про них розказують у казках. Вік проживеш — і не забудеш цю пишну картину, як часом ніколи не забувається гарний сон. Сонце вдарило з-за лісу червоним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і Поділ вкрились тінню й потемнішали. Виразніше виступили високі смужки київських гір під ясним чистим небом, обсипані збоку червонястим промінням. Тисячі вікон в домах, позолочені хрести та бані на церквах ніби зайнялись і запалали. Від них посипались наче пучки золотих стрілок. На дзвіницях неначе горіли червоним золотом хрести та маківки, наче плавали високо-високо понад горами в синьому небі, ніби линули якісь казкові золоті птиці. Вигляд на Київ став якийсь фантастичний. Здавалось, ніби на горах з'явився пишний міраж, сплетений з чудових тонів, з блиску, з золота, з рожевої імли та сонячного проміння.

(За Іваном Нечуєм-Левицьким) 248 слів

Словничок

мріти — ледве виднітися

лисніти — блищати

баня — купол Андріївський

собор — церква в Києві

Оболонь — назва територіального району Києва

Поділ — назва територіального району Києва

Текст 2. Оболонь

Оболонь! Найстародавніша частина древнього Києва, де жили колись човнярі, рибалки і бортничі, де в сиву дав­нину тулилися землянки і мазанки смердів і княжих людей.

Древні будівлі, засипані пісками, занесені мулом, знову побачили світ сонця. І своєрідна Київська Помпея глянула на нас почорнілими мурами, дубовими зрубами, тисячо­літнім посудом і зернами жита, яке пролежало в землі віки.

Колись тут протікала ясна і повновода Почайна, на пле­сах якої гойдалися човни, що прибули сюди з Херсонеса і Цареграда. Про це засвідчують літописи і знайдені в піс­ках та мулі рештки човнів, залізні ланцюги і якорі...

Оболонь! Чудове слов'янське слово, що проситься в пісню. Сьогодні воно знову звучить над воскреслими бере­гами Почайни, над берегами Дніпра. На місці древнього поселення народжується нове місто. Бульдозеристи вико­пують з глибин землі старожитності, археологи дбайливо зберігають кожну річ, яка красномовно говорить до нащад­ків, розповідаючи про нелегке життя пращурів наших.

На піщаних берегах Почайни зводяться високі будинки, пролягають вулиці, проспекти і площі. Трудівничий пере­дзвін порушив одвічний сон минувшини.

Оболонь! Новітня Оболонь! Бачу тебе в широті, в ясності, в зеленавості твоїх бульварів і проспектів. Бачу тебе білокам'яну, дзвінку і пісенну. З найстародавнішої частини Києва ти стаєш наймолодшим районом сучасного стольного града.

І зводять тебе нащадки, праправнуки колишніх смердів, рибалок і кожум'як, – люди твердої вдачі, впевнені у своє­му майбутньому.

І зводяться дзвінкі мости, які перекидаєш ти, Оболонь, через русло Почайни, широку течію Дніпра із славної ми­нувшини в зоряну майбутність, підносячи до сонця нову славу вічно молодого Києва.

(І. Цюпа)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: диктант, Оболонь, Краєвиди Києва, про київ
Переглядів: 4394 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.8/5
Всього коментарів: 0
avatar