Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Каштани. Диктант
16.09.2020, 23:17
загрузка...

Війнув вітер — і каштани, відірвавшись від гілля, впали на тротуар. Поки вони в рогатих своїх кожушках-їжачках, то схожі на мініатюрні морські міни, якими їх малюють на малюнках і показують у кіно. Відскочивши від тротуару, вони вже в повітрі звільняються від кожушків, роздягаються — і врізнобіч розкочуються лискучі коричневі ядра.

Це перші опалі каштани, які я побачила в цьому році. Наказую собі зупинитись і не миттєвим, а пильним поглядом окинути зелені крони дерев, що поцятковані безліччю отаких мініатюрних рогатих мін. Кожна з них очікує своєї миті, щоб відірватись від гілля, впасти додолу з сухим, раптовим тріском. Той тріск — сигнал осені. Завершується ще одна осінь у моєму житті. Думаю про це з зумисним бадьорим смутком. Нагинаюсь, беру в долоню один каштан, другий, вловлюю їхню ароматну прохолоду.

Незнайомий чоловік, що квапився до тролейбуса, спинився, дивлячись на мене, далі підняв блискучий каштан із гнідими відполірованими боками, простягнув мені з доброю й водночас іронічною усмішкою. Мимохіть я взяла той дарунок, а незнайомий чоловік подався хутенько, на ходу рухаючи могутніми плечима. «Від цієї хвилини мій настрій — це фонтан, у якому б’ють тільки джерела радості, — сказала я сама собі. — Чи багато для цього треба? Просто хай випадковий стрічний подарує осінній каштан».

… Каштан і досі в кишені моєї мохерової кофти. Я торкаюсь до нього пучками пальців майже з дитячою втіхою і, усміхнена, ступаю в під’їзд свого будинку.

(218 слів) (Є. Гуцало).

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 55 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar