Щоб правильно спілкуватися, людина повинна володіти сумою знань про мовні і немовні засоби спілкування, людську психіку, культуру, суспільство, національну своєрідність тощо.

Однак недостатньо знати — потрібно вміти застосовувати знання на практиці. Наприклад, можна знати, як правильно сидіти, розмовляти за столом, провадити перемовини з людьми різного темпераменту, але не вміти цього робити. Скажімо, вітаючись із кимось, людина не відчуває потреби напружено думати, з якої відстані це робити, дивитися у вічі чи не дивитися, знімати капелюха чи не знімати, нахиляти голову чи не нахиляти, усміхатися чи не усміхатися, з якою силою голосу та якою інтонацією врешті-решт вимовити вітальну фразу тощо.

Навички самі собою не виникають — їх треба цілеспрямовано формувати. А для цього потрібно знати, що і як робити (Я. Радевич-Винницький, 115 сл.).