Які красиві, які неповторні раннього літа поля в лісостепу. Їх золотять потоки яскравого проміння, і гаряче повітря переливається хвилями.

Наливаються соками колоски жита й пшениці. Зацвітають на схилах і  підгір’ях соняшники. Створюється враження, ніби впали на землю з неба тисячі сонць.

Милують око ставки і  озера, що виблискують срібною гладдю в  долинах, стоять біля води задумливі гаї. Загоряється червоним намистом калина, і в’ється на вільшині перламутровими китицями хміль.

Український степ по-своєму чарівний і величний. Нині до первозданної краси південного степу прилучились золоті моря врожаю.

(84 сл.)

(За І. Цюпою.)