Обліпиха - рослина зовні нічим не приваблива. Вона не сховає нас у літню спеку в тіні розлогої крони, а її кисло-солодкі плоди не порівняти ні з виноградом, ні з яблуками, ні навіть зі сливами.

Цей колючий гіллястий чагарник має довгасті зелені листки, бурувато-сріблясті зісподу. Навесні на його гілках розпускаються дрібні квіточки, але на одних кущах лише зе­ленкуваті, а на інших - сріблясто-бурі, зібрані в колосочки. Це тому, що в обліпихи є чоловічі й жіночі рослини. Восени жіночі рослини дарують людям оранжево-жовті соковиті ягоди з присмаком і запахом ананасів. Саме тому обліпиху подекуди називають сибірським ананасом.

Плодоносить обліпиха щорічно й щедро: з одного доброго куща можна зібрати до десяти кілограмів плодів. Росте вона на піщаних місцях, по яругах, балках, крутосхилах, долинах і на берегах річок. Це світлолюбна, посухостійка й невибаг­лива до ґрунтів рослина.

Обліпиху влучно називають лісовою аптекою та колючим цілителем. Адже її плоди, насіння, листя, молоді пагони й кора мають цінні лікувальні властивості. Плоди обліпихи - природні полівітаміни, виготовлені матінкою-природою. Ласі до них і звірі.