Головна » Файли » ДИКТАНТИ |
09.11.2020, 00:46 | |
загрузка...
Свого коня рицар скеровував за сонцем. Та ось воно сховалося за обрієм. Тепер неважко було й заблукати. Рицар вирішив покластися на інстинкт свого коня. Він знав, що коні наділені здатністю знаходити правильний напрямок. Коли кінь відчув послаблений повід, він пішов швидше та впевненіше, а невдовзі звернув на лісову стежину. За мить вершник опинився на лісовій галяві. Тут стояла похилена хижа. Рицар зіскочив з коня й списом постукав у двері. Довго ніхто не озивався. Нарешті хрипкий голос наказав забиратися геть. На прохання надати нічліг почулася відповідь, що його дасть Бог. На прохання хоча б указати дорогу йому порадили завітати в болото. Розгніваний подорожній так трусонув двері, що стіни хатини дрібно затремтіли. Двері розчинилися. Перед рицарем виріс височенного зросту самітник. В одній руці він тримав смолоскип, у другій – грубезну палицю. Та коли в світлі смолоскипа блиснули шолом та зброя рицаря, хазяїх опустив страхітливу поліняку й запросив гостя увійти. Коли рицар побачив злиденну обстановку халупи, він здивувався: чого боїться самітник? Хіба знайдуть тут поживу злодії або розбійники? На питання рицаря, де поставити коня й де заночувати, самітник широким жестом обвів хатчину. Він зняв з полиці дерев»яну тарільз горохом та поставив її на стіл. (За В.Скоттом; 195 сл.) | |
Переглядів: 28 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |
|
|