Три красені - мов три тугих молодих дубки! Такі схожі й такі неоднакові. Ось по праву руку Кий - найстарший. Надія і гордість усього роду. Високий, ставний, широкоплечий. Засмагле рум’яме обличчя. Одвертий погляд голубих очей, завжди теплих і ласкавих, та в гніві несхитних і твердих, мов кремінь.

Посередині - Щек. Він середульший... Ох, цей Щек! Не хлопець, а вогонь! Гпрячий, запальний, просто несамовитий! Нікому не змовчить, навіть батькові... Зате який удатний до співу, до музики: заспіває на Росі - луна відгукнеться на Дніпрі. Краще за нього ніхто не заграє на сопілці. Без нього хлопці й дівчата не розкладають купальських вогнищ, не водять хороводів, не пускають вінків по річці... А зараз він такий сумирний! Схилив покірно гарну кучеряву голову, що полискує свіжою бронзою, опустив додолу очі.

Хорив має сімнадцять літ. У припухлих губах - дитячі наївність, а в очах, таких синіх, як весняний ряст, - несбагненний подив, ніби він уперше побачив світ. Однак, незважаючи на молодість, він має дужі й умілі руки: кує залізо і виготовляє серпи.

(161 слово)

  За В.Маликом