Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Море. Диктант
16.09.2020, 23:31
загрузка...

Текст 1.

У центрі міста я почув таке голосне ревіння , що здавалося , небо розверзлося. Гудки пароплавів я чув у кіно , але тут він лунав зовсім інакше. У цьому оглушливому ревінні було щось погрозливе й відчувалася сила пароплава, яка долає бурі на морі.

Асфальт на вулицях злегка блищав. Від саду, де вже зійшла зелена травичка, віяло свіжістю . Чайки шугали над будинками , кричали , опускалися на дахи та на сіру баню церкви.

Але ж де море?

На кожному перехресті я уважно роздивлявся навсебіч , та марно. Море наче ховалося від мене. Але я чув його подих , знав, що воно десь поблизу й зненацька відкриється переді мною.

І ось я побачив його. Але не так раптово , як сподівався. Воно засиніло вдалині між безлистими ще деревами , й тільки тоді, коли я підійшов ближче, переді мною відкрилось його безмір'я.

У першу мить я затамував подих - щось неначе вдарило мене в груди.

Море!

Безмежна широчінь наче зачарувала мене. Мені здалось, що я стою на краю якоїсь прірви. Я не насмілювався й кроку ступити вперед.

Море! Де його край?

Ближче до берега вода переливалась то зеленаво , то сріблясто. Подекуди море було темне й нагадувало собою ріллю. Часом по воді пролягали фіолетові слуги і, погойдавшись трохи на поверхні, зникали.

(С. Крашевський, 196 слів).

Завдання 1
Уважно прочитай , поясни орфограми і пунктограми , повтори правила їх правопису.
Завдання 2
Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми , назви правила щодо їх написання.
Наперебій, наниз, нарівні, нарозхват, наспіх, поряд, посередині, спереду, убрід, увечері, уголос, угору, взимку, на поруки , на прощання, на скаку, на шкоду, під гору, під силу, по черзі, по суті, аби-то, будь-коли , хтозна-як, десь-інде, пліч-о-пліч, плече в плече, хоч-не-хоч, раз у раз , рік у рік, тим часом.

Текст 2.

Прочитайте текст. Визначте основну думку, тип і стиль мовлення.

Море—це справжня таємниця, що завжди вабила людей своєю красою, своєю музикою, своїми широкими просторами.

Довго тривала наша мандрівка до моря... Ми не могли дочекатись, коли нарешті побачимо море. Дорога незабаром загубилась у піщаному пляжі, який де-не-де поріс гірким полином. Раптом почувся ритмічний шум моря, глухо здригнулася земля: то вдарили важкі хвилі. Від води долинув жалібний крик чайки. Вона є справжнім барометром для рибалок: щойно високо здійметься білокрила красуня - рибалка чекає негоди. Сядуть птахи на воду - буде на морі погода.

Жовтогаряче сонце втомилося від денної спеки. Воно швидко котилося до горизонту. Поволі дужчав вітер і протяжно завивав десь далеко в горах. У повітрі запахло дощем. Темні хмари ген клубочаться над обрієм. Глянув на море—серце стиснулося зі страху. Хвилі грізно шуміли: вітер брав їх за білі чуби й кидав на скелі.

Сяйнула на чорному небі блискавка, загуркотів грім. Важкі краплі падали на ще теплий пісок, і він жадібно пив довгождану вологу. Війнув вітер—зашумів полин. Прив’ялі від спеки листочки задріботіли, і тепер він став іще пишнішим.

Краса дощу. Краса моря. Краса природи (За Г. Уваровим).

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: море текст, про море
Переглядів: 43 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar