Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким. Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом. А ще любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з чоловіками.

Любив співи дівочі, колядки, щедрівки й веснянки. Любив гупання яблук у саду ввечері, коли вони падають несподівано, нишком у траву. Якась таємниця, і сум, і вічна неухильність закону почувалися завжди в цьому падінні плоду. І грім, хоча мати й лякалася його, любив я з дощем і вітром за його подарунки в саду.

Однак найбільше я любив музику. Коли б спитав мене хто-не-будь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що понад усе я любив слухати клепання коси. Коли тихого вечора, десь перед Петром і Павлом, батько починав клепати косу під хатою в саду, ото й була для мене найчарівніша музика. І досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи. Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху — косовицю. Я пам'ятаю його із самого малечку.

180 слів                                                         За О. Довженком