Диктант № 2 На добро, на життя, на любов

Мамині очі. Мамині натруджені руки назавжди вкарбувались у нашу пам’ять. У найтяжчі години скрути та радощів ми згадуємо наших матерів, подумки осягаємо їх нелегке життя, уявляємо риси обличчя й ті ж натруджені, пошерхлі, зашкарублі, але завжди ласкаві руки. Пісенний образ матері — живий храм, повен смутку, страждання і нездійснених, але вічних сподівань і надій.

Через пісню я знову та знову уявляю всі стежки, всі життєві дороги, пройдені моєю матір’ю... І знову стишуюся, стаю непорушним чи занімілим, коли зачую пісню над колискою. Цю легкокрилу, повну таємничої зваби, колискову птаху. З нею ми засинали і швидше виростали в снах. Той, хто не чув материнської пісні, зостався бідним на все життя.

Думаю про матір — то радість, то урочиста пам’ять, що завжди з нами. Вклоняючись вам, дорога нене, я славлю найвеличніше на землі — материнство. Матерям завжди сниться, уявляється, бачиться світла доля дітей. На дорогу вони дарують нам вишиваний рушник і хліб-сіль, чорним та червоним вишивають сорочки. На добро, на життя, на любов (М. Сингаївський; 160 сл.).

Завдання
1. Випишіть дієслівні форми. Поясніть орфограми.
2. Випишіть речення з тире. Поясніть пунктограми.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення
У найтяжчі години скрути та радощів ми згадуємо наших матерів, подумки осягаємо їх нелегке життя, уявляємо риси обличчя й ті ж натруджені, пошерхлі, зашкарублі, але завжди ласкаві руки.