З прадавніх часів оливкові дерева вважаються ознакою добробуту тієї місцевості, де їх вирощують, а також міцності й надійності роду, що ними володіє. Оливкова гілка стала емблемою миру й оновлення, символом земної тверді. Згадаймо листочок оливи, що принесла Ноєві після потопу голубка.

Здебільшого олива — високе дерево, заввишки до восьми метрів. Стовбур може рости криво, гілля примхливо розкинуте. Листочки довгасті, сріблясті знизу та зелені згори. На зиму олива листя не скидає, тому вважається вічнозеленою рослиною. Навесні серед листя з'являються китиці дрібненьких жовтуватих квітів із чотирма пелюстками. Квіти трохи подібні на бузкові, вони духмяні й приваблюють бджіл.

Плоди оливи бувають чорні або фіолетові, розміром з невеличку сливу. Заради цих плодів, що містять чудову олію, нектару квітів і міцної деревини оливу почали вирощувати за кілька тисячоліть до Різдва Христового. Вона затишно себе почуває в теплих країнах Середземномор'я: в Іспанії, Хорватії, Греції, Єгипті та інших.

Олива — одна з найшанованіших у світі рослин. Окремі оливкові дерева мають майже дві тисячі років. Вони — живі пам'ятки історії. Певно, олива — найдовголітніша з рослин на землі.

166 слів                                                           За А. Топачевським