Головна » Файли » ДИКТАНТИ |
21.09.2020, 21:31 | |
загрузка...
Текст 1. Осінній клопіт Осінні місяці — це місяці, коли більшість наших птахів стає мандрівниками. Вони летять у теплі краї — вирій. Летять, звісно, без компаса, але ніколи не зіб'ються із свого маршруту. Ці перельоти тривають уже тисячі років, і кожен птах мандрує своїм шляхом. Голоду бояться пташки, тому й покидають нас. Багато з них спокійнісінько й пережили б холодну зиму, та їм нема чого їсти. Зникають різні комахи, зелені стеблинки рослин. Сніг заносить смачне насіння. Чи звертав ти увагу на те, що пташки, які прилітають до нас першими, відлітають від нас останніми? Зозуля, соловейко, іволга, а також і ластівка зникають, ледве відчувши першу прохолоду осінніх ночей. А жайворонки, перепілки, зяблики, шпаки — цих можна у нас ще зустріти й тоді, коли вже біла паморозь падає на луг. Може, думаєте, що всі птахи обов'язково летять у теплі краї? Ні, не всі летять. Є й такі, що мандрують пішки, а інші пливуть. Ось живе в нас такий чудовий, невтомний пішохід. Може, ти чув його крик, хоч насправді це його спів, улітку на луках, біля боліт і річок. Він «дере» свою пісню майже весь день, вечір і всю ніч. Навіть дивуєшся — коли ж відпочиває співак? Чи в нього й горлянка не болить? А зветься цей птах — завбільшки з перепілку, тільки на довгих ногах — деркач. Деркач вирушає у свою далеку путь пішки. Лише коли зустрічає на шляху воду — тоді летить. Бо він бігає краще, ніж літає. Проте деркач часто зимує у далекій Африці — значить, і через море перелітає. Навесні птахи радо повертаються назад. (За О. Копиленком)
Текст 2. Осінні клопоти Тим часом небо нахмурюється, хмари опускаються на вершину нашої верби на городі і на вершини сусідніх, через доріжку, дубів. Мжичить і мжичить. На густій шкірі телят осідає безліч сивих краплинок, і ті телята, ще недавно руді, теж стають сивими. Коли ж покладеш руку на бік, рука тоне в м’якій волозі. Над луками і лісом, перелітаючи через наш і сусідські городи, метушиться гайвороння, кричить неспокійно, тривожно — по-осінньому. Ось бурякам уже кінець. Мама почистила їх і складає у великі діжки — буде квасить на зиму. З квашеними буряками буде борщ варити, і я вже знаю, що той борщ буде дуже несмачний. Поки мама порається в льосі, я порядкую біля гички — накладаю у рване решето і зношу під повітку. Звідси мама буде брати потроху і пригощатиме на ніч нашу корову (за І. Сенченком; 126 сл.). | |
Переглядів: 122 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |
|
|