Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Пасічники
17.09.2020, 00:20
загрузка...

Господар вибирав для пасіки затишне місце. Вулики розставляли вічками на південь і, як правило, огороджували тином. Влаштувавши або придбавши пасіку, господар брав трьома пальцями землю і творив молитву Богові.

Справа, нібито нескладна – взяти у маленької комашки солодку рідину. Але скільки старанності, бережності, терпіння вимагалося від пасічника. Турботи починалися весною. „На Явдоху” (14 березня) пасічник виходив з хати на вулицю і визначав: якщо трималася тепла погода і дув південний вітер, то це було „добре на бджоли”. Через пару тижнів можна було виставляти вулики на пасіку. Наступний (обов’язковий) термін виставлення – Благовіщення (7 квітня). Виставлені бджоли підгодовувалися розведеною водою. У кормовий мед додавали благовіщенську проскуру, потерту голову щуки, перець.

На початку літа бджіл вивозили на степ. Купальської ночі бджіл годували востаннє.

Мед брали декілька разів. Перед збиранням меду бджіл виганяли на дно вулика димом сірки, тютюном, пилом гриба – „порхавки”, або зверху вулика ставили ще одну дуплянку, куди переганяли бджіл стукотом.

У жовтні господар кропив бджіл святою водою і, обкуривши погріб ладаном, ставив туди вулики.

На початку зими бджоляр діставав свіжу рибу, витягував печінку, відтинав голову і довго варив у колодязній воді. Цим відваром кропив пасіку. Так господар дбав про „медове” коло. (За В. Супруненком; 230 слів).

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: пасічники, пасіка
Переглядів: 71 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar