Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Пора туманів
21.09.2020, 21:10
загрузка...

Шурхотить  опале  листя.  І  не  віриться, що  воно  те  саме,  яке  радувало  кожного  з нас  своєю ніжною мовою-шепотом,  зеленими  барвами.

Вранці  і як  тільки  зайде сонце — прохолода  і  тумани спадають на жовтобагряний  килим,  яким  кудись  пішло  від  нас  літо. Якщо  в  таку  осінню пору на рибалці, біля узлісся застане вас надвечір’я, станете ви свідком того, як народжуються тумани. Спершу ледь-ледь помітна сизувата хмарка зів’ється над землею. Потім вона поволі розпливається, густішає і через  годину-другу навколишні кущі й очерети, що погойдуються над свинцово-сірими  хвилями,—  усе це  запеленають міріади  холодних найдрібніших краплин.

Вони  сідають на одяг, мружать очі, утруднюють дихання.

А  в  лісах —  тиша:  інколи  лише  пролунає  поклик  дятла  або  проспіває своє «пінь-пінь» синичка-гаїчка. Вони  і в цю сутужну туманну пору пізньої осені не покидають лісу.

…Пливуть,  тягнуться  видноколами  і  лісами  білі  тумани. Вони  люблять ранки  і вечори,  залишаючи для сонця тільки  години дня. а  за молочними світанками десь недалеко йде срібляста красуня-зима (За В. Раєвським; 158  сл.).

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: про осінь
Переглядів: 64 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar