У темно-синій далині, що з кожною хвилиною світлішала, чорними силуетами виднілися нафтові вишки. Вони стояли в степу, мов величезні дороговкази, піднісши свої могутні крицеві руки.

Вечорами, коли всипане зорями небо замерехтить з височини й стомлений день солодко спить, уклавшись під копами на пахучі стерні, дід Леонтій виходить сторожувати баштан. Узує добрі чоботи, щоб за ніч не охололи давно застуджені ноги, зодягне ватянку, а зверху ще накине сіряк. Воно хоч і літо, але вже минув Спас. А давнє мудре прислів'я говорить: «Прийшов Спас — держи рукавиці про запас». Ночі бувають часом холодні, а власна кров не дуже-то гріє в сімдесят п'ять років.

Тихо на баштані вночі. Пахнуть медами дині, нагріті за день сонцем. Під місяцем вилискують блискучими боками кавуни. Глянеш від куреня по баштану — лежать поміж огудинням білі, рябі, смугасті кавуни, ніби сонні зайці, скрутившись бубликом, залягли на спочин поміж лапатим огудинням.

Тихо в степу й не тихо. Чутливе вухо діда вловлює, як далеко над балкою рокоче безсонний трактор, а за соняшниками розмірено гуде мотор, перевертаючи десь глибоко в землі крицеві різці. День і ніч працює свердловина.

175 слів                                                                      За 1. Цюпою