Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Штокалові абрикоси
08.11.2020, 00:03
загрузка...

Ніхто з нас не куштував абрикосів, бо ні в кого в селі вони не ростуть, тільки в Штокала на горі, біля провалля. Старий Што-кало стереже їх удень і вночі.

Тепер щодня, ідучи в училище й назад, ми дивимося на Штокалові абрикоси такими очима, що дід кам'яніє посеред садка — довгий, сухий, сивий — і свариться на нас пальцем. Тоді ми спускаємося з крутої гори й починаємо чекати темряви. Сонце вже низько, ховається за вітряк над проваллям. Угорі щось наче протупало й зникло. Потім звідти покотилася грудка, упала в наше багаття — і з нього шугнули іскри. Ми посхоплювалися на ноги і задерли голови.

—  Не бійтеся, це я, — сказав хтось ізгори. До наших ніг потекла дрібна глина, а слідом за нею з'їхав Штокало. Він тримав обома руками біля грудей кепку з абрикосами...

—  Нате, їжте та йдіть уже додому, бо мені спати хочеться, — промовив дід, засміявся й перший узяв з кепки жменю абрикос.

Ми й собі несміло потяглися руками до кепки. Ні, зразу не добереш того невиданого смаку! Як мед? Куди там тому медові! Сонцем пахнуть, хоч і холодні. А ми думали, що вони гарячі.

180 слів                                                      За Гр. Тютюнником

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 34 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar