Слово

 161 слово

 За І. Вихованцем

 Слово

Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найме­нування всім пізнаним людиною предметам, явищам природи й суспільства, усім відношенням і залежностям, почуттям, емоційним реакціям і волевиявленням. Отже, фактично слово бере на себе називальну функцію мови.

Слово - центральна одиниця мови. Інші одиниці живуть у слові або для слова в реченні й тексті.

Слова в мові існують у певній системі та взаємовідношен­нях. Вони якнайтісніше пов’язані з позамовною дійсністю, частини якої позначають і на зміни в якій оперативно реагу­ють, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. Тому словникова система є найрухливішою складовою мови. У ній постійно виникають нові слова й значення, певні слова стають рідковживаними, а то й зовсім забуваються, за­лишаючись тільки в писемних пам’ятках.

Коли ми говоримо про те, що мова пов’язує минулі поко­ління із сучасними, зберігає і передає досвід, то маємо на увазі насамперед слова. Багатий, розвинений словниковий склад забезпечує чутливіше сприйняття навколишнього світу, глибше проникнення в нього й точніше мислення як для всього суспільства, так і для кожної окремої людини.

(161 слово) 

                                               За  Л. Мацько

Слово

Ніжна душа нашого народу бринить у слові. Слово, оповите любов'ю, вигранене вічністю, заходить у серце і настроює струни ніжності. З ніжної душі — слово ніжне, як розпростерта у світ неперевершена українська пісня. Слово ніжне будить у нас людину, слово ніжне освячене любов'ю до найдорожчого на землі.

Українська мова витворила багато-багато пестливих слів, якими опоетизований світ. Напевно, найбільше таких пестливих слів утворено від слова «мати», першого слова, з якого розпочинається наше пізнання краси світу, його сонячності. Мати народила нас, навчила говорити і запалила в серці вічне світло пісні. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини, яка кличе на батьківські пороги. Скільки років не мали б, ми завжди звертаємось до материнської любові й ласки, черпаємо в них наснагу і щастя. 

128 слів

Слово

Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і  гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі…

       В. Сухомлинський