Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Спогади осіннього вечора
07.11.2020, 23:58
загрузка...

Повертало на обід, але здавалося, що день ще й не починався. Сніг, перемішаний із дощем, усе сипався й сипався із сірого неба. У кімнаті була півтемрява. Чорнів, як ноги павука, мольберт у куточку, офорти на стінах були безколірні й тьмяні.

Тарас Шевченко підвівся з-за столу й поволі підійшов до вікна. Протер дірочку в заволоженому склі, подивився на вулицю. Ні, безнадійна річ: туман ліг над Петербургом, над островами. Немає просвітку: почалася довга осінь, а за нею прийде така ж мокра, слизька, довга зима.

Він ходив по кімнаті, примруживши очі, ходив і думав. Думав про те, як саме в час пізньої тут і ранньої ще на півдні осені чудово над Дніпром. Лист опадає з дерев у гаях — червоний, жовтий, золотий. Одірветься один листок з гілочки й попливе, попливе, як човник, у сухому й пахучому осінньому повітрі. Другий листок одірветься — пливе навздогін за першим. Так і линуть вони над Дніпром, що змінив уже трохи свій колір, бо напився перших Осінніх дощів.

— Гай-гай! — зашепотів Шевченко. — Наче близько, а така далина.

166 слів                                                         За С. Скляренком

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 542 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
avatar