Головна » Файли » ДИКТАНТИ |
17.09.2020, 00:46 | |
загрузка...
Священні садиби Ох, як любив вас, священні садиби в Україні… Ви вже позникали, але моя уява тримає вас цілими, аби завдати більше горя кругом осиротілому серцю… Тільки з-за ваших тинів, тільки з-за ваших садків я чув дівочі голоси, що збуджували в моїм дитячім єстві ті почуття, з якими я, уже вирісши, пішов у життя, неначе дурний багач із золотими грішми на базар… але який, походивши по ньому й не знайшовши того краму, що хотів купити, повертається в оселю своєї самоти з певністю, що вже й не знайде бажаного в житті… Але що там священні садиби, коли он хутір наш убогий, але прекрасний осідок людський, як постав він під опівнічно низькими небесами з високою мрією і сподіваннями. Що з ним уже управники різні, власті видворяли, під закони різні свої його тиснуті, а він же під закони і не тиснувсь. а подолати одразу не могли. Так свої ж поселяни недалекі й додовбували, добивали. Нема ворога злішого, кажуть, як колишній друг. а так і тут воно було (За А. Кондратюком; 162 сл.). | |
Переглядів: 56 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |
|
|