Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Тексти диктантів з української мови
10.11.2019, 03:05
загрузка...

ТЕКСТ 1

Рослини, якими озеленюють наші міста і селища, заміщають повітря від забруд­нення. Сади, парки, сквери, ліси навколо міст необхідні людині. Рослими виділяють кисень, вбирають вуглекислий газ, затримують дрібні частинки пилу та інші шкідливі домішки, які можу ть потрапити разом з повітрям у наші легені піл час дихання, зволожують повітря, приглушують шум на міських вулицях, протистоять великим вітрам і пиловим бурям. Тому людина насаджує рослини в містах і селах. Озеленювачі прагнуть створювати в містах багатоярусні насадження з дерев, кущів, трав. Там оселяються й знаходять корм і сховище комахи, птахи, дрібні ссавці.

Рослинний світ нашої Батьківщини надзвичайно різноманітний. Але рослини, як і інші живі організми Землі, зазнають різних шкідливих впливів, особливо в містах та на їхніх околицях. Особливу небезпеку становить забруднення волн, повітря, грунту шкідливими речовинами. Наприклад, гази, що їх викидають в атмосферу промислові підприємства і транспорт, спричиняють захворювання і загибель рослин: листки втрачають зелене забарвлення й опадають, відми­рають корені й багато які рослини зникають зовсім. Спеціалісти шукають шляхи оздоровлення навколишнього середовища: встановлюють фільтри на промис­лових підприємствах, знешкоджують дії вихлопних газів транспорту.На жаль, не всі люди розуміють значення зелених рослин: рвуть дикорослі трави, ламають дерева і кущі, рубають дерева в лісах, забуваючи про те, що знищити рослину легко, а виростити її справа багатьох років.(З підручника)

ТЕКСТ 2

Тоді Десна була глибокою і бистрою річкою, В ній тоді ще не купався ніхто, і на пісках її майже ніхто ще не валявся голий. Ще ніколи було усім. Були всі тоді трудящі чи малі. Дівчата не купались навіть у свято, соромлячись скидати сорочки. Чоловікам з давніх-давен не личило купатись за звичаєм. Жінки ж боялися водою змить здоров’я. Купались тільки ми, малі. Була тоді ще дівкою Десна, а я здивованим маленьким хлопчиком із широко розкритими зеленими очима. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щирим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя...

Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у неза­бутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись, часом, униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.(О. Довженко)

Т Е К С Т 3

Без попереджень з’являються циклони. Розшаленілася десь там стихія, в темні вируючі надра її незабаром буде кинуто й ваше життя. Усе страхітливе врива­ється без попереджень: раптово й вщент розкришується усталений спокій дня, не відбудуться чиїсь побачення, недочитані відкинуто книжки, на півстрічці обірвано (фільми,— все надає у своїй значності, здрібнюється, меркне, а натомість росте тільки грізна правда циклону, правда стихії, що насувається, що подих її вже чути.

Не визначаючи кордонів, циклони ходять по всій планеті. Ще коли тут по заквітлих лугах, у повені сонця табірні виховательки водили табунці щебетливих малят, може тоді з космічних висот кимось було помічено, як зачинається творення лиха, як десь на широтах Атлантики вже починає формуватись циклон. Учені розрізняють кілька стадій його розвитку: стадія хвилі, стадія молодого циклону, стадія максимального розвитку. Спершу, ніби невпевнено, виникають під голизною океану ледь помітні завихрення, невідомим поштовхом зриваються хвилі в одній самій фронтальній зоні, де маси теплого повітря зіткнулись з хо­лодним, і колосальна, непіддатна вимірам, енергія температурних контрастів, розриваючись мовби спонтанно, щодалі грізніше виявляє себе, поступово формується «око бурі» - район депресії, гранично зниженого тиску. Рухається величезний колодязь порожнечі, оточений тисячокілометровим кільцем циклонічних стін і суцільно вируючих хмар, де все кипить, закручується спіралями на вихрових обертових швидкостях, і вся ця розімкнула, розшаленіла сила природи, наростаючи, набуває сили ураганів.(О. Гончар)

Т Е К С Т 4

Ще в Стародавній Греції помітили, що на нічному небі зорі скупчуються група­ми - сузір'ями. Кожне сузір'я мас свою назву, пов'язану з легендами та міфами стародавнього світу. Найбільш відомі дванадцять сузір’їв (цс так звані знаки Зодіаку).

Нині все небо поділене на вісімдесят вісім сузір'їв. У північній півкулі найбільш відомі сузір’я Великої і Малої- Ведмедиці, які ми бачимо протягом року. В Україні ці сузір’я в народі називають Великий і Малий Віз, або Великий і Малий Ківш. Крім семи яскравих зірок у складі кожного з цих сузір’їв безліч маленьких, часто ледь помітних.

Для мореплавців, мандрівників, туристів особливо важливим є те, що в складі Малої Ведмедиці розташована яскрава Полярна зоря, яка завжди знаходиться на півночі.

Окремі сузір’я можна спостерігати ліпше у певний час року (наприклад. Оріон в Україні видимий лише взимку), безліч зірок взагалі невидимі (Південний Хрест тощо).

Треба знати, що зорі в сузір’ях насправді ніяк не пов’язані між собою ні в прос­торі, ні в часі. Цс лише видиме нами їх об'єднання на площині небозводу.(З підручника)

Т Е К С Т 5

Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками, скаламутивши воду, або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти у траві пташине кубло. Приємно їсти паски й крашанки. Приємно спати в човні, в житі, в просі, в ячмені, у всякому насінні на печі. І запах всякого насіння приємний. Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінню. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким. Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечірні літом. І ще приємно, і дуже любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з людьми. Любив я, коли хтось на дорозі вночі, незнайомий, проходячи повз нас, казав: «здрастуйте». І любив, коли дід одказував: «дай бог здрастувать». Любив, коли скидалась велика риба в озері чи в Десні на заході сонця. Любив, їдучи на возі з лугу, дивитися, лежачи, на зоряне небо. Любив засинати на возі, і любив, коли віз спинявся коло хати в дворі і мене переносили, сонного, в хату'. Любив скрип коліс під важкими возами в жнива. Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів - у лузі. Любив плескіт води весняної. І грім, хоч мати і лякалась його, любив я з дощем і вітром за його подарунки в саду.( О. Довженко)

Т Е К С Т 6

Сонце ще далеко за обрієм. Його дотики до хмар ледве-ледве можна розпізнати. Це навіть ще не дотики. Це погляд здалеку, від якого голубіє небо на тім місці, де зійде сонце. Море спокійне її темне. Повітря вночі чорне, а тепер - сіре, і можна бачити за хвилерізом, за маяком - тіні парусів трьох шаланд. Ми вийшли з готелю. Вулиця мокра від роси. Блідо горить ліхтар, він зблід, як жінка після пристрасної ночі. Перед готелем невеликий бульвар, що обривається до порту. Маяк уже погашено. Пароплав з чорним димарем і трьома червоними на ньому смугами видушує з себе дим, що помалу сотається в повітрі її заволікає портовий вокзал, портові будівлі і склепи, будівлі зерноперєвантажувачів, залізничні вагони на естакаді. Пароплав із жовтим димарем помалу підносить на грот- мачту прапор: темний квадрат на білому полі. Капітан заявляє цим, що він сьогодні відпливає з нашого міста до своєї країни за море.

Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт. Бульвар нагадує клітку зоологічного саду, з якої вивезли звірів і лагодяться її почистити. Ще не повиходили підмітальники, поливальники й чепурії - люди, що мають повне право зневажати нас: вони знають наші гріхи і бруд. Біля пам’ятника французькому герцогові стеляться вниз широкі східці. Герцог показує рукою своє задоволення з моря й торговельної гавані, що лежить просто перед нами. Він не дивиться ліворуч, де військова гавань, ще ліворуч, де за будівлями на молу є море й на високому березі рештки старовинної турецької фортеці.(Ю. Яновський)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 18 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar