Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Тексти для контрольних диктантів
14.05.2014, 06:41
загрузка...

Текст № 1

Спочатку докочується луна. Спочатку дослухаєш, як далекий підземний гул століть викочує перед тобою палахкочуче світило велетенських розмірів. Над кожним поколінням, яке спромагається на повагу до себе, сходить Дайте. Середньовіччя мало на нього права як на флорентійського пріора, як на равенського вигнанця, людство ж завжди має на нього право як на генія.

Вихори пристрастей тогочасних так винищили цю надлюдську постать, а на бліде чоло поклали знак такої незбагненної скорботи і суворої всевладності, що з флорентійця, певно, ніколи не спаде містичний плащ напівлюдини напівбога. Навіть наша доба, густо просякнута раціоналізмом і скепсисом, теж ні на що не здатна, крім подиву. І коли одна веронська балакуха шепотіла сусідці, пальцем показуючи на поета, що проходив поруч: Глянь-но, он іде та людина, яка щодня спускається в пекло, важко не повірити їй і зараз, абсолютно упевнившись в атеїстичних твердженнях своєї доби, що пекло розташоване не під землею...

Історики пишуть, що незадовго перед народженням Данте у небі зявилась комета. Її таємнича китиця віщувала щось незвичайне: маги бачили таку перед Різдвом Христовим, Светоній у день смерті Цезаря, та комета цього разу була вже надто яристою. Друг і вчитель Дантів Брунетто Латіні віщував йому славу як астролог проникливим доказом був гороскоп.

(За І. Драчем, 193 слова)

Текст № 2

Свій годинник ношу із собою

Поведінка всього живого, від планктону до людини, повязана з циклами, що співвідносяться з тривалістю дня. Наприклад, листки багатьох рослин розкриваються на світанку і складаються, коли сонце заходить. Хоча буває й навпаки. Кожному, хто здійснював далекий авіапереліт, відомо про феномен зсуву часу, коли людина погано почувається, опинившись в іншому часовому поясі. З середини XX століття вчені розмірковували, чи є така поведінка реакцією на зовнішні подразники. Сьогодні ми знаємо, що вона зумовлена внутрішніми механізмами, що одержали назву біологічний годинник.

Дослідження, що дають змогу дізнатися, як саме працює біологічний годинник в організмі людини й тварин, поки ще не закінчені. Зокрема, експерименти на плодовій мушці показали, що, змінюючи всього один ген, можна одержати мушок, позбавлених внутрішнього годинника, які страждають безсонням або надміру сплять.

У людини занепад життєвих сил припадає на 3 - 4 години ранку. Всі фізіологічні функції, від подиху до серцебиття, підкоряються цим циклам. Погане самопочуття при перельоті кількох часових поясів виникає через їх порушення, тому що організм намагається синхронізувати внутрішній годинник зі світлим часом доби на новому місці. Але час адаптації неоднаковий для всіх фізіологічних і психічних функцій, тому ми почуваємося недобре кілька днів, поки не відновиться синхронізація.

(За О. Солодовнік, 185 слів)

Текст, № З

Шалений був народ запорожці! Усе йому дурниця: чи жити, чи вмерти йому байдуже; що людям плач, те йому іграшка.

Добрії молодці багато інколи діяли людям шкоди по Вкраїні, да, мимо того, якось припадали до душі всякому. Не раз доводилось мені самому слухати, як інший дід, споминаючи їх пакості, зачне було їх коренити, а далі, як заговориться, як забалакається про їх звичаї да ходи, то й сам не знає, чого йому її жаль стане сіромах, і зачне сива голова гуторити про них, як про своїх родичів. Чим же то, чим тії запорожці так припадали до душі всякому? Може, тим, що вони безпечні, да разом якось і смутно дивились на божий мир. Гуляли вони і гульнею доводили, що все на світі суєта одна. Не треба було їм ні жінки, ні дітей, а гроші розсипали, як полову. Може, тим, що Запорожжє іспоконвіку було серцем українським, що на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні до посліду днем не замовкали. І було на Запорожжі, як у горні іскра: який хоч, такий і розідме з неї вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне поміж панами й мужиками, тим воно й припадало до душі всякому!

(За П. Кулішем, 190 слів)

Текст № 4

Не руйнуйте білої казки

Сніг, перший сніг, звеселив вихльостану дощами землю. Пухнастий мовби з неба здмухнуло вату, він ішов цілу ніч і до ранку встиг обдарувати все довкола пишною обновою. І люди вранці поспішали, усміхнені, бо й вони змінили плащі на шуби.

 

Радість першого снігу зрозуміла всім, особливо дітям. Цілий день вони купалися в снігу, вели справжні баталії, рясно обліпивши геть усі пагорби. Навіть там, де влітку були газони, також господарювали діти. І вже під вечір чи не в кожному подвірї на нічну варту ставали великі й малі снігові баби.

 

Коли зявився цей дивовижний зоокуточок, достоту ніхто не знає. Кажуть, нібито якийсь хлопчина з робітничого гуртожитку, в якому мешкають молоді метробудівці, разом із малятами створив цю Білу казку. Просто попід вікнами великого будинку, поряд з автобусною зупинкою, ожили, ніби щойно зійшли з екрана, добродушний Крокодил і маленький Слоник, потішний Колобок і хитра Лисичка, кумедний Зайчик і лукавий Вовчисько... Довкола біла стіна і снігова сторожа: лихим сюди вхід заборонено!

 

Усі, хто йшов з роботи, наближалися, ставали і довго милувалися сніговими скульптурами. Вже й вечір підняв сині вітрила, а люди стояли, зачаровані Білою казкою. Вже й ніч прийняла під свою варту цю дивовижу, і вдячні глядачі подумки казали казковим створінням До побачення!

 

(За І. Складаним, 198 слів)

Текст № 5

Наш край дзвенить піснями

Великий знавець фольклору, письменник Михайло Стельмах писав: Великий наш народ, і великі, прекрасні його духовні скарби: серед них уже віки вечірньою і світанковою зірницею висяює, тривожить, бентежить і радує серця людей народна пісня, де в одно, як три казкові дороги, зійшлися нетлінне слово, глибока душевність і чародійство голосу.

Ось так ємко визначив суть народної пісні письменник. Тієї пісні, чиє коріння сягає сивої-пресивої давнини, коли наші пращури виказували в цих творах усної народної творчості і біди свої, і жалі, розповідали одне одному про минуле краю свого, разом мріяли про щастя-долю. Перейнявшись душею якоюсь окремою мелодією, почутою одного разу, друга людина видозмінювала її, вигранюючи слово й музику, збагачуючи на власне розуміння, аби пісня стала ще яскравішою та проникливішою... Таким чином, колективно творилися пісні, думи та балади, котрі увійшли в нетлінну скарбницю українського народу.

Скільки ж маємо їх пісень народних? Вірніше, скільки їх дійшло до нашого часу? Адже ж записати вдалося, звичайно, не всі. Фольклорні твори основа художнього репертуару таких відомих у світі колективів, як хор імені Григорія Верьовки, капели бандуристів, Буковинський народний хор, ансамбль Полісся... Десятки сотень творів звучать у виконанні аматорських хорових колективів, вокально-інструментальних ансамблів.

(За І. Лепшею, 190 слів)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 1351 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar