Головна » Файли » ДИКТАНТИ

ТЕКСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОГО ДИКТАНТУ 10 клас
31.05.2015, 01:29
загрузка...
***

Щоб вважати себе членом певної нації, мало любити свій народ. Тільки тоді станеш активним громадянином,  коли взнаєш і зрозумієш історичну долю народу, його природжену національну вдачу, здібності, хист. Відчути себе членом  певної нації  має спромогу той, хто змалку з нацією зрісся і не тільки безпосередньо відчуває, а й щохвилини розуміє свою до неї приналежність. Для такої людини нація – не тільки святощі, не просто сім’я, це ланцюг з найміцнішого заліза, а вона сама – нерозривне його кільце. Для такої людини нація  -  непорушна крем’яна скеля, а вона лише її зернятко.

Та ж людина, яка не відчуває й недобачає, що її прив’язує до нації,  помалу  відривається від національного грунту. Величаючи себе  патріотом, вона  не відчуває зв’язку з нею, не помічає пекучих її проблем.  Вона вагається: душа її прагне до рідного, а розум, не маючи знання про те рідне, шукає іншої  стежки до задоволення душевних потреб.

Така людина двоїться у ставленні до рідного. Душа її почуває, що вона не в рідній хаті, їй хочеться повернутись до рідного... А щоб не було таких національних калік, треба плекати, розвивати в дітях свідомість вартості своєї нації (За Григор’євим-Нашим*,  180 сл.).

*Григор’єв-Наш - активний громадський і політичний діяч, член Центральної Ради, міністр освіти в уряді УНР, пізніше – керівник українського відділення радіостанції “Голос Америки; справжнє ім‘я  - Никифор Григоріїв. 

 

***

Осіннього надвечір’я на вулицях Відня з’явився  чужинець в легкому  світлому  костюмі. Чужинця видавали в ньому  великі, майже чорні очі і засмагле обличчя м’якого слов’янського овалу – таких очей і такої засмаги у віденців не буває.  Від  стрункої його постави віяло аристократизмом, від сяйва очей  ніби аж світлішали  віденські вулиці.

Він блукав містом, заглиблений у себе. Він щезав, мов ранкові тумани над Дунаєм, а тоді з’являвся знову. Так було раз і вдруге, а втретє він поїхав з Відня назавжди...

О Відню! Європейська столице, озвучена геніальною музикою Бетховена, веселими руладами щасливчика Россіні та грайливими вальсами Штрауса! Ці віденські видива, цю з’яву Коцюбинського на твоїх вулицях  малює уява з любові, що  переходить в поклоніння перед видатним майстром.

Усе життя вслухаємось у музику безсмертної й незрівнянної його фрази. Вона невловна, прозора, мінлива й невидима, але така ясна в своєму мелодійному звучанні, аж заходиться душа.  Очевидно, витончена  його натура, надзвичайна сердечна чуйність і схильність до усього прекрасного на землі визначили його стиль. І за всієї поваги, яка йому віддається на почесному й високому місці серед класиків літератури, лишається відчуття,  що ми його в чомусь недооцінюємо (За О.Сизоненком; 180 сл.).

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: диктант 180 слів, тексти диктантів
Переглядів: 936 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
avatar