Головна » Файли » ДИКТАНТИ

У Романовім садку
08.11.2020, 00:07
загрузка...

Коли в Романовім садку починає щось дозрівати, тоді ми, ясна річ, почуваємо найбільшу спрагу, до колодязя навідуємося частіше, просто якоюсь силою тягне туди нашу ватагу. Відомо ж бо, що заборонений плід є найсолодшим.

Тайновидець, він одразу ж розгадує наші думки. Підходить до дерева й довго розшукує між гіллям обернену до сонця гілку, кладе руку на неї і так обережно, легесенько струшує. Гупнуло на землю. Перше гупнуло глухо й лежить, і важко очі від нього відвести. Це ж і є найулюбленіша в наших краях груша-скороспіл-ка! Жовта, мов диня, від удару аж тріснула, соком-медом іскристим так і бризнуло з неї, на те іскріння одразу й бджола прилетіла. А тим часом гупнуло ще й ще. Ніхто з нас не сміє підійти й узяти. Лежать груші тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, нахилившись, сам бере, дає тобі, дає йому, нікого не забуде, не промине.

— Покуштуйте, хлопці, щоб не так надалі кортіло.

Ще вистачає нам витримки повагом відійти від колодязя, а потім, не змовляючись, разом пускаємося щодуху, беззвучно сміючись на льоту.

Оце розговілись — і годі.

177 слів                                                            За О. Гончаром

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав:
Переглядів: 342 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar