Диктант № 4 Українська ментальність

Поетичність українського світовідчуття загальновідома. Рисами поезії позначені не тільки власне поетичні твори, а й проза, живопис, архітектура, побут, взаємини в сім’ї. Світ природи для поета постає як вимір його смисложиттєвого, культурного світу, а об’єкти природного довкілля нерідко набувають вищої, ледь не сакральної сили. Так є, скажімо, в оспівуванні калини, тополі, верби, соловейка, журавля, чайки, чорнобривців, навіть кольорів: «два кольори мої, два кольори...» Та хіба можна перерахувати все?

Так само пильно вдивляється поет у соціальне поле життя. Як зробити так, щоб лихо обійшло стороною рідну садибу, село, край? Розкриваючи цю тему, митець нерідко відштовхується від позиції: своє — чуже. Межа між своїм і чужим пролягає як просторово, так і ментально — у душі й розумі кожної людини. Ця тема для українського духу завжди була серед найбільш актуальних і ваговитих. У цьому контексті зрозумілі звернення поетів до України як до людини, до матері (За В. Крисаченком; 155 сл.).

Завдання
1. Випишіть слова з часткою не. Поясніть орфограму.
2. Випишіть речення з цитатами. Пояснити пунктограму.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення
Розкриваючи цю тему, митець нерідко відштовхується від позиції: своє — чуже, причому своїм постають будь-які утвори краю, включно з його негараздами та еколого-ландшафтними витворами, чужими ж є всі привнесені.