Головна » Файли » ДИКТАНТИ

Українська мова. 9 клас: Диктанти
23.05.2015, 02:50
загрузка...

Диктант №1 Кирило

Де б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточувала його атмосфера густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів, наче їх зовсім не було на світі. Атмосфера гаряча, тривожна, вся — небезпека і боротьба, вічний упад1* і підойма*, розквіт надії і розпука, почуття сили й знесилля і безконечно довга дорога, на якій стільки вже полягло…

Ту атмосферу носив Кирило з собою, як квітка запах.

Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — усе це котилося, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі. Природа — це були день або ніч, зима чи літо, час зручний або незручний для роботи; жінка — товариш чи ворог, пісня — лиш те, що кличе до боротьби. І двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклися своїх прав, зсушили молодість…

Високий, стрункий, білявий; блакитні очі, притомлені трохи; темна сорочка, широкий пояс — такий приїхав він у город*. (160 слів) (За М. Коцюбинським)

1 Упад — 1) падіння; 2) нещастя, біда.

* 2 Підойма — піднімання

* 3 Город — тут: місто. 

Основні пунктограми: тире між підметом і присудком, однорідні члени, відокремлені означення, порівняльні звороти. 

Диктант №2 Оповідач

Оце оповідання — не моя духовна власність. Я чув його у Збаражі, у східній Галичині, від старого селянина на прізвище Антона Грицуняка. Грицуняк — це дуже цікаве явище, один із небагатьох живих іще недобитків того племені оповідачів і бандуристів, що складали старі думи про діла і пригоди козака Грицька Зборовського, Кішки, про битви Хмельницького з ляхами і співали-промовляли їх заслуханому козацькому війську. Його зовнішній вигляд зовсім непоказний: це простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, із лицем, поораним трудами життя, але повний виразу, з чорними блискучими очима.

Він не вирізняється нічим із юрби селян, рідко вмішується в розмову і на перший погляд не виявляє інтелігентності, вищої понад звичайний рівень галицького селянина. Розуміється, він не вміє ані читати, ані писати.

Мої знайомі — переважно молоді селяни, що покінчили народні школи і пильним читанням книжок розширили свою освіту. Вони не могли мені нахвалитися Грицуняком за його незвичайний бесідницький талант і за те, що він один із небагатьох людей старшого покоління душею і тілом прилучився до радикального селянського руху. (175 слів) (За І. Франком)

Основні пунктограми: тире у простому реченні, однорідні члени, складне речення.

Диктант №3 Справжня сутність

Він ще раз відзначив з іронією і прикрістю, що і в сні залишився точнісінько таким, як у житті. Він подумав, що таким він створив себе сам, що оце — його справжня суть. Вона дужча чи, може, міцніша за всі його розмірковування і поривання. І ще він подумав, що кожна людина має якусь свою одну суть. Він не міг погодитися з тими вченими, які кажуть, що людина сьогодні не знає, яка вона буде завтра, що в ній зненацька може вибухнути щось таке, що здивує всіх і її саму. Звичайно, людина може розкритися, може спалахнути, може кинути себе на високу гору. Її душа іноді здатна на круті повороти. Проте суть людини лишається тією самою. Людина або смілива, або боязлива, обережна, жадібна, балакуча, потайна, відкрита. Вона така завжди. Одна здатна любити відданіше, інша — менше, холодніше, розсудливіше. В одній закладено страху більше, в іншій — менше. Закладено вже змалку, в генах чи дідько знає чому… І страху, й любові, й ненависті, і всього того, що тримає в руках і рухає світ. Він пригадував, як деякі авторитети описують людські стани, кажуть, що людині буває байдуже, що станеться з нею в наступну мить. Може, це й так, коли вона приголомшена настільки, що вже не може мислити, сприймати того, що її оточує. Дмитро Іванович побував на крутих гребнях, але жодного разу з ним не сталося такого. Він пам’ятав, чого досягнув, ніколи не дозволяв собі повестися так, щоб однією миттю втратити все. Через те був твердо переконаний, що і в кожній людині — оте осердя, яке ніяким чином не може змінитися в одну мить за помахом мізинного пальця долі. (260 слів) (За Ю. Мушкетиком)

Основні пунктограми: тире у простому реченні, однорідні члени, вставні конструкції, складні речення.

Диктант №4 Господар у полі

І далі пішли дні рівною довгою чередою, вкладаючись у місяці й роки. Які це були гарні, повні, округлі роки. Кожний схід сонця приносив працю, захід — відпочинок. Ростуть діти. Прибуває потроху землі. За хатою — новий садок, і молоденькі щепки щовесни вкриваються ніжним, усміхненим цвітом. Минуло п’ять років — і Корній господар; Корній з широкою бородою; Корній почесний чоловік у громаді.

Недільним ранком по весняній сівбі, коли підростає і починає хвилюватися жито і пшениця, Корній замість до церкви йде в поле. Для нього й тут повно Бога. Стань навколішки і молися. Широкою твердою ходою йде Корній польовою доріжкою поміж пашнями, дивиться на повільні, ніби котячі, сіро-зелені хвилювання розлогих піль, слухає невтомні видзвони жартівливих соняшних птахів над собою, сильними мужицькими грудьми вдихає міцний, хрусталево-прозорий і пахучий воздух. Нема тут кінця; немає краю. Вітер, теплий і м’який, пливе по ланах; білі хмаринки, ніби лілеї блакитного велетенського ставу, підбарвлені легко сонцем, пливуть і десь там западають за чорну стіну далекого дубового лісу. (156 слів) (За У. Самчуком)

Основні пунктограми: тире у простому реченні, однорідні члени, відокрем- лені означення, складні речення.

Диктант №5 Селянське життя

З весни Іван щодня в полі — то оре, то засіває яриною. Одсвяткують Великдень — косовиця. Тут уже Мотрі й робота — громадіння. Далі настають жнива. Після жнив Іванові  возовиця; далі оранка на озимину; ще далі — сівба; а там уже восени молотіння заробленого хліба. Мотрі на осінь ніби лег- шає трохи: хатня робота — спочинок, а надворі — прихватком* тіпає плоскінь* або матірку*… А там уже й зима замети навертає… Приходить вона в село страшною хуртовиною, приводить із собою своїх діток — хизи й охизи* та тріскучі морози… Одначе й зимою — не сидять, згорнувши руки. Жінкам — своє діло, чоловікам — теж своє. У хаті Мотря обід або вечерю варить, дітей доглядає й годує; а ввечері, при каганці*, пряде або шиє; надворі — ходить коло корови, напуває її ситним пійлом з висівками або м’якиною; рано й увечері — доїть. Іван коло худоби порається.

А ввечері плете рукавиці, бавиться з дітками, шуткує.

В неділю або у свято Іван з Мотрею підуть до церкви. Прийшовши з церкви, обідають ласіше, ніж у будень; після обіду — спочинок. А ввечері — треба Іванові коло худоби поратись; Мотрі — вечерю варити, діток спати класти… (212 слів) (За П. Мирним)

1 Прихватком — час від часу.

* 2 Плоскінь — чоловічі рослини конопель.

* 3 Матірка — тут: коноплі з жіночими квітками.

* 4 Хиза й охиза — завірюха.

* 5 Каганец — світильник, який складається з посудини з олією чи салом і ґнота.

Основні пунктограми: тире у простому реченні, однорідні члени, відокремлені означення та обставини, складні безсполучникові речення.

Диктант №6 Малі пастухи

Устане Чіпка рано, ще до сонця, набере хліба в торбу, візьме малахай*, що дід дав завертати овець, та й іде в царину*, до землянки, дожидати, поки збереться отара. Приходить. У діда ще все позапирано. Тільки Лиско лежить коло дверей, простягши передні лапи, положивши на них голову… Підведе Лиско голову, подивиться на Чіпку і знову кладе її на лапи, позіхнувши на все горло…

Сідає Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб із торбини і починає снідати. Тим часом люди зганяють овець до царини. І розійдуться вони понад ровом, щипаючи зелену травицю.  Ось приходить і другий підпасич — Грицько, хлопчик однакових із Чіпкою літ. На ньому сорочка чорна, чорна, полотна не знать, та ще й подрана, штаненята — саме гноття… Грицько — козачий син, сирота. Після смерті батьків громада оддала сироту далекій родичці… Сідає й Грицько коло Чіпки, розв’язує свою торбу, виймає з неї сухарі, а вони чорні, як земля; і снідають обидва разом, коли-не-коли перекидуючись словом… (162 слова) (За П. Мирним)

6 Малахай — довгий шкіряний батіг.

* 7 Царина — тут: вигін. 

Основні пунктограми: тире у простому реченні, однорідні члени, уточню- вальні члени речення, відокремлені члени речення.

Диктант №7 Наша хата

Під нашою хатою на всю довжину — широкі піддашки. Як увійти в сіни, ліворуч — двері в «чисту» хату. У ній стояв стіл, застелений скатертю, ослони, стільці й невеликий диванчик та шафа з посудом. Тут приймали гостей.

Двері із сіней навпроти вели у саму головну хату — кухню з піччю. Вгорі на печі за комином широкий черінь, улюблене місце для дітей і дорослих. Тут можна відпочити, погрітися і попаритися в насипаному для просушування житі чи просі. Біля печі піл — широка дерев’яна примістка, що виконує роль ліжка. Над полом — жердка для одежі, навпроти вгорі — божниця з образами і лампадкою, внизу — невеликий круглий стіл для обідання, ослони та табуретки і маленькі стільчики. На свята в хату вносили великий стіл і ставили замість малого до ослонів.

Біля печі в кутку стоять рогачі, лопати і кочерги. У цій кімнаті проходило в холодну пору життя всієї родини. Сюди ж уносили прядки, гребені, і жінки пряли пряжу на полотно. (152 слова) (За С. Денисенко)

Основні пунктограми: тире у простому реченні, однорідні члени, відокремлені члени речення.

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: текст диктанту, диктанти, диктант 9 клас
Переглядів: 3124 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.5/10
Всього коментарів: 0
avatar