Є чимало казок і повір'їв, що у вербі живуть добрі духи, які можуть допомагати людині в її щоденних справах. А в одній казці розповідається про жінку, душа якої на ніч переселялася у вербу, що росла біля порога хати. Якось чоловік зрубав цю вербу. Щойно вона звалилася на землю, як у ту ж мить померла й жінка. Проте навіть у зрубаному дереві залишилася жити її материнська любов. Зроблена з верби колиска ніжно заколихувала сироту-дитину, а виготовлена з вербової гілки сопілка розмовляла з дитиною маминим голосом, повчала її.

Верба допомагала людям не тільки в казках, а й у їхніх дійсних справах. Чого тільки не виготовляли з верболозу! І коші, і кошички, і колиски, і стільці, і хлібниці... (Є. Шморгун, 115 сл.)