Диктант № 36 За сестрою

На правому березі ріки Самари, яких десять миль від Дніпра, лежало українське  село Спасівка. Даремно шукав би  хто його  в  теперішню пору. Воно пропало. Зруйноване, поросле  травою, як багато-багато  інших тогочасних українських  сіл.

Спасівка не  відрізнялася  своєю долею  від  інших  сестриць. Так  само була схожа своїм  зверхнім виглядом на  інші села:  такі самі хати  з дерева  та  глини, вкриті  соломою  або очеретом.

Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені городами та садками. Посередині  села велика площа-майдан, на якій  стояла невеличка дерев’яна церква,  а побіч неї вбоге попівство.

У  тих  часах  вибирали  люди  під  свої  оселі  такі  місця,  які,  на  їхню думку,  давали  б  найпевніший  захист  перед  ворогом  та  в  яких  можна  б знайти найвигідніші умови для життя.

Спасівку забудували саме на цьому місці тому, що тут ріс цілий терновий гай, та й до Дніпра не було далеко, бо там росли великі ліси, звідки можна було набирати достатком дерева  (За А. Чайковським; 149  сл.).