Головна » Файли » ДИКТАНТИ |
05.10.2015, 23:29 | |
загрузка...
Текст 1.Ніхто вже не пам’ятає, відколи стоїть посеред степу отой курінь — хатка не хатка, бо ні стін, ні вікон, ані димаря; одначе й не стіжок, бо двері є. А за дверима — холодний морок, грибами-поганками пахне та давніми дощами. Є ще у куреня дві великі діри по боках. Одна зяє на північ, звідки вітри холодні взимку, друга — на південь, звідки вітри теплі. Гасають побіля куреня й інші вітри, шукають, у яку б то їм веселу дірочку свиснути. Опівніч — вітри чорні, вдосвіта — блакитні, в полудень — прозорі, звечора — зелені… І всяк свою пісню виводить у дверях куреневих та дірках: чорний вітер, опівнічний, стогне по-совиному; блакитний, досвітній, зітхає спросоння; прозорий, полуденний, весело свиськає; а зелений, вечоровий, тихо воркоче. Стоїть курінь, старіє. Мох на ньому послався жовтий і зелений, бур’яни довкола розкошують, не кошені, не толочені: полин і вівсюг, ковила і молочай, горошок і деревій… А на самому верху куреневому тополеня росте — залетіло звідкись іще зернятком. Куди воно мандрувало, звідки — хтозна. Приблудне тополеня. Взимку та повесні курінь відчинено з ранку до вечора і цілу ніч. Заходь у двері, лізь у вікна-діромахи, якщо тобі дверей мало! А восени і влітку — зась, тому що і двері, і дірки, і бур’яни довкола засновані павутиною: згори вниз, уздовж і впоперек, сітями круглими і сітями навкісними… (Г. Тютюнник, 203 слова). Завдання 1 Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису. Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Текст 2. КуріньБуло це так. Коли Демид тесав дерево на Курінь, то брався руками за поперек і казав: «Ох! Болять мої кісточки... Мабуть, на дощ.» А як Курінь був уже готовий, то вигукнув весело: «Хух! Заморився, хай тобі абищо!» А другого дня той Курінь повезли-таки у степ. Коли ж привезли і зсадили з воза на землю, Курінь також радо видихнув: «У-ух!» І часто він пбтім так казав, бо часто його перевозили й переносили з поля на поле, з баштану на баштан. Тепер забутий Курінь мовчав день у день і рік у рік, бо ніхто його вже нікуди не возив і не носив. Мабуть, навіть не згадував ніхто, як колись, бувало: «Ой, рятуйте, яка хмара чорна насуває! Гайда, людоньки, до Куреня ховатися.» Тепер — ні. Та й по всьому. 125 слів Текст 3. Куреневе товариствоДивіться, скільки тут всякої степової братії оселилося! Он їжак зіщулився, а онде павучисько гасає з переляку, ось тут нора свіжа кротяча. Мурах ціла хмара... Хай вони собі живуть! А Курінь давайте однесемо за пагорбок на солонці. Хай стоїть там, може, комусь іще в пригоді стане. І тут Курінь уперше за багато-багато років сказав раптово: «О-о-ох!» і піднявся вгору, і повільно поплив над землею, даленіючи. А їжак з Мурахами та Кротовою норою зосталися просто неба і чули, як Курінь усе тихіше і тихіше казав: «Ох-ох... ох-ох...» І тут немовби з-під землі вродився Ховрашок, став стовпчиком на задні лапки, і засвистів, і загукав до Куреневого товариства: «Гей! Сюди! Курінь ваш тут!» «Ходімо! Гайда!» — вигукнув їжак і рушив бур'янами вперед, до Куреня. 120 слів | |
Переглядів: 1928 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | |
Всього коментарів: 1 | |
| |