Головна » Файли » Бібліотека педагога » Плани-конспекти

11 клас Роль мови у формуванні і самовираженні особистості.
05.05.2015, 00:47
загрузка...

Тема уроку: Роль мови у формуванні і самовираженні особистості.

Мета: обгрунтувати важливість значення мови, зокрема рідної, у формуванні духовного світу людини, а також як найважливішого засобу самовираження людської індивідуальності.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Обладнання: текст для аудіювання, тлумачний словник, підручник.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Підготовка до сприйняття нового матеріалу.

 

НАВЧАЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ. Прослухати уривок, виконати подані після нього завдання.

 

-Отже, ти хохол? -  запитав мене  прапорщик.

-Ні, українець, - тихо відповів я.

-А що, хіба є різниця між хохлом і українцем?

-Звичайно.

-Невже? Ну то яка?

       -   Хохол -  це людина, яка втратила свою батьківщину і до неї байдужа, а українець – хто на ній живе, чи, принаймні, її любить.

-О-о-о-о, філософ, - промовив прапорщик. – Але тут ти просто рядовий.

 Він на хвилю вмовк, вдивляючись у вираз мого обличчя.

-Що, хохол, прижмурився? Не подобаються мої слова? Я теж був колись украйонцем, але тепер я – прапорщик і у своїх поглядах на життя глибоко космополітичний.

-Шпрехен зі Дойч? Парле ля франсе? Ду ю спік інгліш? – запитав я.

-Що-що?

-Чи володієте ви хоча б однією з цих трьох світових мов, що я назвав?

-Ні. Ну то й що?

-А те, що космополіт повинен знати мову, культуру, побут, звичаї народів земної кулі. Тільки в цьому випадку він може назвати себе громадянином світу.

Того мов грець трапив. Погляд став сталевим, обличчя попелястим, очі, й так вибалушені, здавалося, от-от полізуть із орбіт.

За О.Сушком.

ПІСЛЯТЕКСТОВІ ЗАВДАННЯ.

 

Ø Поясніть лексичне значення слів космополіт, космополітизм, при потребі звернувшись до  тлумачного словника.

Ø Доберіть до цих слів антоніми.

Ø Поясніть суть терміну національна самоідентефікація. Яке значення має рідна мова для національної самоідентефікації?

 

ЧИТАННЯ МОВЧКИ. Прочитати спроектований через мультимедійний проектор (або кодоскоп) вірш, виконати подані після нього завдання.

                                             Сказав мені один ханжа,

                                             Що наша мова геть відстала,

                                             Що краще б йшла мені чужа,

                                             Коли б я вивчив її  змалу.

                                             Що весь мій поетичний план

                                             Спинитись може напівході,

                                             Що я останній з могікан,

                                             Що Україна вже не в моді.

                                             Гей, проповіднику! Стривай!

                                             Твої слова – старезна ряса.

                                             Я не піду в твій тихий рай,

                                             Я – правнук гнівного Тараса.

                                             Як  Прометей не  вмер від ран,

                                             Не вмре і мова наша зроду.

                                             Я не останній з могікан,

                                             Я – син Великого Народу.

В.Симоненко.

ПІСЛЯТЕКСТОВІ ЗАВДАННЯ.

 

Дайте відповіді на запитання:

 

  • Що об’єднує прослуханий вами уривок і прочитаний вірш?
  • Яка  риса вдачі є спільною для ліричного героя поезії В.Симоненка та персонажа твору О.Сушка?
  • До слова гідність доберіть антонім і синонім.
  • Яка буває гідність? Поясніть вирази власна гідність, чоловіча (жіноча) гідність, національна гідність.
  • Чи є ці риси важливим для формування людської особистості? Чому?

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Сприйняття нового матеріалу, його осмислення.

 

Робота з підручником.

Виконання вправи 1.

АУДІЮВАННЯ. Прослухати поезії. З якими думками, висловленими в підручнику, вони перегукуються? Наскільки актуальними є вони сьогодні? Свою думку обґрунтуйте.

 

Якої іще погибелі,

Якого іще ординства,

Щоб не зрікались імені

і мови свого дитинства?

Щоб осягнути зрештою,

Що кров’ю за волю плачено,

Що тут ми не просто мешкаєм,

А в генах несем козаччину.

Не зайдами чужорідними,

Родились ми тут – це історія,

І мусимо бути гідними

Роду свого і кореня.

За Л.Тараненко.

На мене оглядаються в трамваї

Колючим терном очі навісні,

Бо я по-українськи розмовляю

У Києві. Не на Гаваях, ні!

На мене оглядаються в трамваї,

Немов коня на ринку розглядають

Старі й малі, жінки й чоловіки…

За В.Красильник.

 

Сумна репліка

Це суперечки не про мову,

Це дискутують в наші дні,

Чи треба всім обов’язково

Любити матір, а чи ні...

Л.Талалай.

 

ІV. Виконання вправ на застосування і закріплення знань.

 

* Пояснювальний диктант.  Прокоментувати зміст речень.

 

  І. 1. Рідна мова – найособистіша й найглибша сфера обстоювання свого «я», коли воно є, своєї особистої і національної гідності. (І.Дзюба). 2. Ти втратив корінь і основу, душею вилиняв дотла, бо ти зневажив рідну мову, ту,  що земля тобі дала. (Д.Білоус.) 3. Ти зрікся мови рідної. Твій дух на милицях жадає танцювати. Від ласк твоїх закаменіє друг і посивіє рідна мати! (Д.Павличко). 4. Не бійся стежку вибирать бідову, що встеле терням шлях твій до чеснот, та бійся рідний зрадити народ, батьків, кохану, друга й рідну мову! (Д.Пилипчук.) 5. «Спочатку треба бути поганим громадянином, щоб потім стати хорошим рабом», - сказав Монтеск’є. (Л.Костенко.) 6. За людиною, яка втратила свою мову, вже не стоїть культура її народу. Хто ж вона  без неї? Плоска особина, не здатна прийняти й іншу культуру, бо ж любов до неї, знання її всмоктуються з молоком матері. (За Р.Іваничуком).

 

 

 

* Відтворювальний (вільний) диктант. Записати тричі прослуханий текст. Підкреслити ключові слова.

 

        І. Якщо не вдаватись у розлогі теорії, то головне покликання мови  - творити із біологічної – людину розумну, себто громадянина, котрий не плаває у вакуумі, а ходить по землі певної держави.

Отже, всіх, хто живе і діє в Україні суверенній, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру всього-на-всього треба знати. Саме з таких простих і природних, як повітря, засад і виходили депутати, які п’ятнадцять років тому, на 10-й сесії Верховної Ради ще УРСР, утверджували державність української мови.

За Б.Олійником; 74 сл.

ІІ. Гляньте навколо себе – на Францію, Німеччину, Великобританію, Росію, Італію… Якою мовою спілкуються французи, німці, англійці, росіяни, італійці?  Вони рідномовні. А хто ж я, коли спілкуюся чужою, позиченою мовою? Без мови я вже й не українець. Але етнічно і не росіянин. Хто ж я, сущий в Україні? Ніхто для себе, ніхто й для світу. Найбільше, на що здатен асимільований українець, - це і далі бути слов’янською біомасою, матеріалом для творення чужої нації. Це ж моральне самогубство, один з найстрашніших семи смертних гріхів.

Де ж наша людська гідність?

За В.Захарченком; 85 сл..

СЛОВНИК. Етнічний -  який стосується  або належить до якогось народу, його культури, традицій. Асиміляція – тут: злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, звичаїв.

 

* Диктант з коментуванням.

 

      І. 1. Як усяка любов, любов до рідного слова збагачує нас, ушляхетнює, робить щасливими. (В.Захарченко.) 2. Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова. (Л.Костенко.) 3. Не сприймаю обчухрану мову, довіряюсь пшеничному слову. (О.Довгий.) 4. Національно свідомим українцям важко зрозуміти, як це хтось, за висловом поета Д.Білоуса,  “не в змозі свого  розкумекать, коли навіть заблудла вівця, не забуде по-своєму мекать”. (В.Василашко.)    

   ІІ. 1. Мово рідна! Мово невмируща! Нездоланна в просторі віків, ти потрібна нам, як хліб насущний, як дарунок вічний прабатьків. (І.Вижовець.) 2. І слово матері живе, і не вмирати рідній мові, - її звучання світове, із нею ми живі й здорові. (О.Ющенко.)  3. Українське слово проситься до тебе. Хто його настояв на цих травах неба? Українська казка із-під віч сія – та хіба не звідси доленька твоя? (М.Шостак.) 4. Вставай, не скімли про умови: свобода – мрія поколінь. Не забувай своєї мови, а головне: вставай з колін! (В.Черепков.) 5. Українська моя латина як під тином забута свитина. (П.Осадчук.) 7. Хто відкриватиме світи німим, сліпим і хворим? О, мово рідна, нам прости – не відаєм, що творим. (Л.Бенедишин.) 8. Куди поділась твоя мова – конституційний твій міраж? Невже потвора двоголова задушить в кігтях подих наш? (Д.Павличко.)

 

* Творча робота. Скласти (усно) висловлювання, епіграфом до якого можна взяти один з поданих висловів.

  • Збереглася наша мова, не погас козацький дух. (А.Камінчук).
  • Світися, правдо, в батьківському слові! (Р.Лубківський)
  •  Навіть коли ми і мовчимо, то мовчимо українською мовою (В.Корж).
  • Не одцурайсь своєї мови

     Ні в тихі дні, ні в дні громові,

     Ні в дні підступно мовчазні,

     Коли стош на крутизні (М.Шевченко).

  • Ностальгію за словом таю (Н.Кондакова).
  • Слово не дане ослові,

     Дано йому лише крик.

          Топчеться брудно по мові

           Рідна орда недорік.

           Жайвора пісня – вічна,

           Вічний і крик ослів.

           Тільки людина калічить

           Мову своїх батьків. (В.Гей).

 

V. Підбиття підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання.  Вправа 1 (ІІ).

Олександра Глазова.

 

НАД ЦИМ ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ!

 

Наявність власної мови є  однією з вирішальних ознак повноцінної самостійної нації.  Якщо в етносу відсутня власна мова, то він не має достатніх підстав  називатися  окремим народом, а тим більше нацією. Немає окремого народу – немає підстав  для претензій на самостійну державу.

Недаремно близька нам Грузія для консолідації нації обрала гасло: «Мова, Батьківщина, Віра». Шлях об’єднання одномовних спільнот в одну державу пройшла свого часу Франція. Бодай з історичних кінофільмів  багато хто знає, що існували колись окремо Французьке королівство і Велике герцогство Бургундське. Про останнє нині нагадує лише емблема на автомобілях французької марки «Пежо». Саме через мову до єдиної нації і держави прийшли  згодом німці, італійці, інші народи. Тож чому інакше має відбуватися у нас, українців?

Не може бути українського народу без української мови, як не може бути  незалежної держави на ім’я Україна з народом, який би називався інакше, ніж український. Бо такий народ і така держава мусили б називатися інакше.

За В.Паськом.

 

      Є вільна Україна, але є  міста без українських шкіл, є експансія  російської книгопродукції та ЗМІ… Надто багато такого, чим надихається російський шовініст.

Мова як засіб спілкування – це найменш вагомий аргумент, адже спілкуватися сяк-так можна  взагалі без мови – поглядами, жестами.  А от що мова – генетичний код, ознака національно ідентичності  цілого народу, а це завжди несе ідею суверенності, окремішності, незалежності  - це серйозно.  І більш виразної та вагомої ознаки  саме національної мови не було й не буде. Виходить, що МОВА – це символ свободи, а отже – і державності її народу. І вона захищає і мусить захищати себе на своїй одвічній землі як свободу  своєї нації. Найвищим пріоритетом людини, звичайно, є свобода, а значить – і мова. Це і за логікою, і за відчуттями. Для нас наша мова – це наша держава. Для українців іншого не дано.

За А.Мокренком.

 

        Історичне буття, либонь, жодного народу не залежало так глибинно від Слова, як народу українського. Здається, він і вижив, уцілів, зберіг себе тільки тому, що закодував себе в пісні, думі, казці, легенді... Особливо ж – у Шевченковому Слові. Відтак письменник – постать для нашої нації не просто знакова, а насамперед визначальна, покутня (від слова покуть, а не покута), а може – й спасенна, харизматична.

З журналу.

 

З газети «Методичні діалоги».

 

Див.: О.Біляєв, Л.Симоненкова, Л.Скуратівський. Українська мова:: підручник для 10-11 кл. шк. з укр. і рос. мовами навчання. – К.: «Освіта». – 1997

Категорія: Плани-конспекти | Додав: | Теги: Конспект уроку, Роль мови
Переглядів: 651 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar