Головна » Файли » Читання мовчки

Черешня в житі. Читання мовчки тексту художнього стилю діалогічного характеру
06.06.2015, 23:55
загрузка...

У неділю мама з татом приїхали з Лисянки і привезли мені новесенького картузика-семиклинку. Татові пошили костюм, а з клинців, які зосталися, вийшло два картузи — йому і мені. І такою любою та гарною була мені та обнова!

Я тут же зодягнув картуза і подався до ставка.

Там завжди бовталася дітвора, то хай побачить, що в мене на голові не якийсь там «оладок», а коверкотовий картуз.

На вулиці мене перестрів Толя Оверко.

Раніше він ніколи не товаришував зі мною, був років на три старший, а тут підійшов перший, я к рівний до рівні. Видно, у картузі я подорослішав.

— Здоровий зноси та в кращий вберися! — сказав Оверко.

— Спасибі.

Він, не питаючись, зняв з мене картуза й наміряв на себе. Насилу нацупив його на свою головешку, у мене аж тенькнуло серце: розтягне. А потім ще покрутив у руках, прискалив хитреньке око й сказав сам до себе:

— Підійде.

— На що?! — вигукнув я і вихопив у нього обнову.

Оверко злодійкувато роззирнувся довкола, а тоді зашепотів, хоча поблизу нікого не було:

— У Яги пристигла черешня. Сам бачив, як червоніє на вершечку.

— Не може бути,— сказав я, передчуваючи щось лихе.

— Сам бачив,— повторив Оверко і ще раз оглянувся навсібіч. — Може, зарвемося? Повний картуз нашелепаємо.

— Ні,— похитав я головою. — Переведемо, він же новий.

— Так би й сказав, що Яги боїшся, а то... — Оверко глянув на ме- не, як на слимака.

— Не боюся! — вигукнув я ображено, бо це таки була правда — Яги я боявся.

Худюща, зігнута, як клюшка, жила баба самотиною край вигону в маленькій хатині. На подвір'ї у баби росла всяка всячина: бугила, любисток, глуха кропива, дереза,— видно, їй було байдуже до всього того, то вона й не чепурила своє обійстя. І не мала баба ні дітей, ні онуків. Може, єдине, що вона мала,— це черешню, та й та, ніби цураючись баби, росла далеко від хати, майже в кінці городу.

Страшною і таємничою була ця баба, того ми й прозвали її Ягою. Отож хай їм грець, тим черешням.

Але ж і боягузом не хочеться виглядати перед Оверком.

Картуз же на мені, як у дорослого дядька.

— Рушили? — наполягав Оверко.

— Та...

— Макуха.

— Я картуза не дам.

— Добре, не даси. Так наїмося, і все.

— Вони ще зелені,— хапався я за соломинку. Здавалося, Оверко брав мене з собою лише для того, щоб, коли доведеться тікати, Яга вхопила мене. Він-бо прудкіший.

— Ні, ти страхопуд,— безнадійно зітхнув Оверко, і те зітхання мене доконало. Якби він сказав це злостиво, я б образився і пішов до ставка. А так...

— Стиглі, кажеш?

— Якщо зелені, повернешся назад. 

І за кілька хвилин ми вже кралися поза городами до володінь баби Яги. Ген вона, черешня. Росте в житі. На вершечку дерева, справді, червоніли ягоди.

— За мною,— шепнув Оверко і кинувся до черешні, лишаючи в жи- ті слід. Він, мов кішка, видерся на дерево, а за хвилю, не пам'ятаю вже як, опинився біля нього і я.

Черешні були гіркими. Видно, ще не достигли, хоча вже й почервоніли. А може, мені так здавалося, бо хіба розсмакуєш, коли твоя душа в п'ятах? Як би там не було, але черешні гірчили, і я вже хотів сказати про це Оверкові, щоб швидше дати драла. Та раптом мене батогом уре- піжив його крик:

- Яга!

Оверко грудкою упав у жито, і за ним тільки смуга лягла.

Я й собі стрибнув з черешні, і тут сталося найстрашніше. Мій картуз зачепився за гілку, злетів з голови й повис на черешні...

Роздумувати не було коли. Щось набагато сильніше, ніж жаль за кар- тузом, підхопило мене і понесло вслід за Оверком.

Жито перевеслами хапало мене за ноги, я падав, котився, схоплювався і знову мчав куди очі бачать...

Зупинився аж у Карашовій балці, звідки не видно було й села, і тільки тоді відчув, як мені гірко. Додому хоч не з'являйся (За В. Шкляром, 632 сл.).

Тестові завдання

1. Від чийого імені йдеться розповідь у тексті? А Від імені автора. Б Від імені батька хлопця. В Від імені самого хлопця. Г Від імені Толі Оверка.

2. Визначити рядок, у якому зазначено, скільки дійових осіб бере участь у подіях, що описуються в тексті. А Дві. Б Три. В Чотири. Г П'ять.

3. До якого жанру мовлення належить прочитаний текст? А Стаття. Б Нарис. В Оповідання. Г Замітка. 

4. У який день тижня відбуваються події? А Вівторок. Б Четвер. В Субота. Г Неділя.

5. На скільки років Толя був старший за товариша? А На два роки. Б На три роки. В На чотири роки. Г На п'ять років.

6. Куди подався хлопець, коли батьки привезли йому обнову? А На річку. Б На ставок. В На стадіон. Г На вулицю.

7. Чому баба Яга «не чепурила своє обійстя»? А їй не вистачало часу на це. Б їй було важко доглядати за ним. В Вона дуже сильно хворіла. Г їй було байдуже до всього того.

8. З ким порівнює автор Толю, коли той «дерся на черешню»? А Мавпою. Б Ведмедем. В Кішкою. Г Черепахою.

9. Який фразеологізм не вживається в тексті? А Накивати п'ятами. Б Куди очі бачать. В Душа в п'ятах. Г Дати драла.

10. Визначити рядок, у якому зазначено, який художній прийом, використаний автором у реченні Може, єдине, що вона мала,— це черешню, та й та, ніби цураючись баби, росла далеко від хати, майже в кінці городу. А Гіпербола. Б Уособлення. В Епітет. Г Метафора. 

11. Розташувати пункти плану відповідно до послідовності викладу думок у тексті. А На черешні. Б Зустріч з Толею Оверком. В Втеча. Г Батьки привезли синові нового картуза. Д У Карашовій балці. Е Страшна й таємнича баба Яга. Ж По дорозі до володінь баби Яги.

12. Дати власну оцінку прочитаному.

Ключ

Номер завдання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Правильні відповіді В А В Г Б Б Г В А Б (Г, Б, Е, Ж, А, В, Д ) -

Кількість балів 1 0,5 0,5 1 1 1 1 1 1 1 1 2  

Категорія: Читання мовчки | Додав: | Теги: діалогічного характеру, читання мовчки, тексту художнього стилю, Черешня в житі, текст, твір
Переглядів: 697 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar