Головна » Файли » Читання мовчки

Дбайлива мати
28.09.2015, 09:19
загрузка...

Одного разу пастухи спіймали лисеня й принесли його до нас.
Ми посадили звірка в порожню комору.
Лисеня було ще маленьке, усе сіре, мордочка темна, а хвостик
на кінці біленький. Звірок забився в дальній куток комори й пере­
лякано дивився на всі боки. Від жаху він навіть не кусався, коли
ми його гладили, тільки притискував вуха й увесь тремтів.
Мама налила йому в мисочку молока, поставила поряд. Але
переляканий звірок не став пити молоко. Тоді тато сказав, що ли­
сеня треба залишити в спокої — нехай воно обдивиться, освоїться
на новому місці.
Мені дуже не хотілося йти, але тато замкнув двері, і ми пішли
додому. Був уже вечір, скоро всі лягли спати.
Уночі я прокинувся. Чую, десь зовсім поряд дзявкотить і скав­
чить цуценя. Звідки ж, думаю, воно взялося? Виглянув у вікно.
Надворі вже розвиднялося. З вікна було видно комору, де знахо­
дилося лисеня. Виходить, це воно так по-собачому скавчало.
Прямо за коморою починався ліс.
Раптом я побачив, що з кущів вискочила лисиця, зупинилася,
прислухалася й крадькома підбігла до комори. Відразу ж скав­
чання в ній стихло, замість нього почулося радісне верещання.
Я потихеньку розбудив маму й тата, і ми всі разом стали диви­
тися у вікно.
Лисиця бігала навколо комори, намагалася підрити землю під
нею. Але там був міцний кам’яний підмурок, і лисиця нічого не
могла зробити. Потім вона побігла в кущі, а лисеня знову почало
дзявкотіти.
Я хотів стерегти лисицю всю ніч, але тато сказав, що вона біль­
ше не прийде, наказав лягати спати.
Уранці я поспішив провідати лисеня. Що таке?.. На порозі,
біля самих дверей, лежало мертве зайченя.
Я швидко побіг до тата й привів його з собою.

- — От так штука! — сказав тато, коли побачив зайченя.— Це,
значить, мати-лисиця ще раз приходила до лисеняти, принесла
йому їжу. Потрапити всередину вона не змогла, так залишила на­
зовні. Дбайлива ж мати!
Увечері я ніяк не міг заснути, усе зіскакував із постелі й ди­
вився у вікно — чи не прийшла лисиця.
Нарешті мама розсердилася й завісила вікно темною за­
віскою.
Проте піднявся я рано-вранці й відразу ж побіг до комори.
Цього разу на порозі лежало вже не зайченятко, а задушена сусід­
ська курка. Мабуть, уночі лисиця знову приходила провідати ли­
сеня. Здобич у лісі вона для нього не спіймала, тому й залізла до
сусідів у курник, задушила курку й принесла своїй дитині.
За курку татові довелося заплатити, і ще й дісталося від сусідів.
— Забирайте куди хочете лисеня,— кричали вони,— а то
з ним лисиця в нас усіх курей переведе!
Робити було нічого. Тато посадив лисеня в мішок і відніс до
лісу, до лисячих нір. З того часу лисиця в село більше не прихо­
дила.
(419 сл.) (За Г. Скребицьким)
Питання до тексту
1.     Хто спіймав лисеня?
А діти
Б     тато хлопчика
В     лісник
Г     пастухи
2.     Яке було лисеня?
А сіре, мордочка темна, а хвостик на кінці біленький
Б     руде, з гострою мордочкою і пухнастим хвостом
В     маленьке, з м’якою сріблястою шерстю і густим, розкіш­
ним хвостом
Г     пухнасте, з блискучими очима і маленькими вушками
3.     Як поводилося лисеня?
А тремтіло від холоду
Б     бігало, обнюхуючи всі закутки
В     забилося в дальній куток
Г     гралося власним хвостом
4.     Що робила лисиця вночі?
А бігала по городу
Б     стрибала до вікон

В     стояла біля дверей
Г     рила землю під коморою
5.     Для чого, на думку тата, приходила лисиця в село?
А красти курей
Б     знайти для себе їжу
В     красти кролів
Г     визволити лисеня
6.     Що зробив тато?
А поміняв замок
Б     відніс лисеня до лісу
В     віддав лисеня в зоопарк
Г     зробив велику клітку

Категорія: Читання мовчки | Додав:
Переглядів: 725 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
avatar