Головна » Файли » Читання мовчки

Пісня тоненької Очеретини
28.09.2015, 09:17
загрузка...

Одного сонячного літнього дня тихе лісове болото хтось наче
збурив. Невідомо хто це зробив, але всі його мешканці — постій­
ні й тимчасові — гомоніли, лементували, галасували, били себе
в груди. Доводили одне одному і всім разом, хто на що здатен, хто
що вміє і кому з них на болоті найвища шана має бути.
— Скре-ке-ке! Скре-ке-ке! —розпиналася, оглядаючись на всі
боки, Жаба-скрекотуха.— Я найкраще співаю, мене все болото
слухає. Я найвище стрибаю! Я найшвидше плаваю! Я…
— Чекай-но!— хитнула чубатою головою Чапля, що до того ніби
дрімала.— А чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч?
— Пхе! Та це зовсім просто! — Жаба швиденько видряпалась
на зелену купину і виструнчилась на одній нозі. Та не простояла
й хвилини — плюх у воду, тільки кола пішли.
— Бу-гу! Бу-гу! — гучно зареготав Бугай.— Теж мені артист­
ка! Ось коли я заспіваю — аж шибки в селі деренчать.
— Деренчать — це коли я співаю! Хіба ти так умієш? Др-р,
др-р! — обурився Деркач.
— Та це ж відомо: кожен передусім себе хвалить. Тож зна­
йте — співаю найкраще я! Кі-квік! Кі-квік! Без мене й болото не
болото! — випнув груди Кулик.
Тоненька Очеретина слухала всі ті розмови, слухала і все ниж­
че схилялася до води.
— А ти чого мовчиш? — зачепив її Вітер, який усюди буває,
все бачить, усе знає.
— Бо я нічого не вмію робити,— сумно прошепотіла Очеретина.
— Ет, таке вигадаєш! — лагідно доторкнувся до неї Вітер.—
Кожен щось та вміє. Тільки, може, не здогадується про те до пори
до часу.
І він легенько дмухнув на Очеретину раз, удруге.
І — о диво! — тоненька Очеретина несміливо, ледь чутно за­
бриніла, пробуючи голос, а далі все голосніше й голосніше і заспі­
вала, заспівала…
Такою ніжною, такою сонячною була пісня тоненької Очере­
тини, що всі болотяні мешканці забули про свою суперечку. Вони
заслухалися.
Слухали Жаби-скрекотухи, вибалушивши й без того банька­
ті очі.
Слухав Бугай, набравши повен дзьоб води.

І Деркач слухав, і Кулик, який спочатку себе, а потім уже своє
тихе болото хвалить.
Завмерла гордовита Чапля на одній нозі. Від здивування вона
ще й другу ногу ледь було не підняла, але ж — так, ви вгадали,—
якщо Чапля підніме й другу ногу, то впаде.
Ну, а Вітер полетів собі далі. Бо він має усюди бувати, бо десь
потрібен він іншим очеретинам, які ще не пробудилися для своєї
пісні.
(363 сл.) (За В. Чухлібом)
Питання до тексту
1.     Про що сперечалися болотяні мешканці?
А про те, хто має зайняти найкраще житло
Б     про те, кому на болоті має бути найвища шана
В     про те, хто з них найкрасивіший
Г     про те, хто з них найкраще співає
2.     Чому сумувала тоненька Очеретина?
А тому що вона не вміла сперечатися
Б     тому що вона боялась, що з неї глузуватимуть
В     тому що їй здавалось, ніби вона нічого не вміє робити
Г     тому що вона не вміла вихвалятися
3.     Хто допоміг Очеретині розкрити себе?
А Кулик
Б     Деркач
В     Жаба-скрекотуха
Г     Вітер
4.     Яке диво сталося?
А Очеретина стала себе вихваляти
Б     болотяні мешканці заспівали
В     Очеретина заспівала
Г     над болотом засяяло сонце
5.     Чому болотяні мешканці забули про свою суперечку?
А вони слухали пісню тоненької Очеретини
Б     їм треба було шукати їжу
В     вони вирішили поспати
Г     вони втомилися сперечатись
6.     Чому вітер хотів усюди побувати?
А він міг розігнати хмари
Б     тому що він прагнув про все знати
В     спекотного дня він міг принести прохолоду
Г     він був потрібен іншим очеретинам

Категорія: Читання мовчки | Додав: | Теги: 5 клас, читання мовчки
Переглядів: 508 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar