Головна » Файли » Бібліотека педагога

Складники комплексного поняття “здоров’я”
06.11.2019, 23:49
загрузка...

Здоров’я людини – це запорука її актив­ної життєдіяльності, самореалізації, розвитку власного творчого потенціалу. Тому формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я молодого покоління, убезпечення його життєдіяльності – одне з основних завдань держави. Передусім, воно актуалізується на рівні дошкільної освіти, оскільки негативний екологічний стан навколишнього середовища, недостатня ефективність системи охорони здоров’я, зниження життєвого рівня більшості родин провокують погіршення стану здоров’я дітей від самого їх народження. Дошкільний вік – важливий період, коли формується особистість і закладаються основи досвіду безпечної життєдіяльності, здорово-го способу життя. Дошкільники за своїми фізіологічними особливостями не можуть самостійно визначити міру небезпеки, тому на до-рослих покладена місія їхнього захисту. Дітям необхідно допомагати уникнути пошкоджень, виховувати звичку правильно користуватися предметами побуту, вчити поводитися у природі, на вулиці, вдома; доцільно прищеплювати навички поводження в ситуаціях, що можуть супроводжуватися травмами, ознайомлювати з різноманітними небезпеками.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ): “Здоров’я – це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад”.

Фізичне здоров’я характеризується забезпеченням оптимальних умов для росту та розвитку органів і систем організму дитини.Соматичне здоров’я визначається через постійний медичний контроль за станом органів і систем організму дитини та їх корекцію природними засобами.Психічне здоров’я – це психічні особливості, що дозволяють людині бути адекватною й успішно адаптуватися до навколишнього середовища (протилежність психічному здоров’ю – психічні від­хилення, психічні розлади та психічні захворювання); створюються умови для забезпечення позитивного стану та активного розвитку інтелектуально­-емоційної сфери, створення атмосфери душевно-го комфорту, що забезпечує адекватну поведінку дитини­ дошкільника в соціумі та її успішний інтелектуальний розвиток; це стан рівноваги між особистістю і середовищем, адекватної регуляції поведінки людини, здатності протистояти труднощам без негативних наслідків для її здоров’я. Критерії психічного здоров’я: адекватний віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно­-чуттєвої та вольової сфер особистості; здатність керувати своєю поведінкою; здатність вибирати життєві цілі та розумно планувати їх досягнення; особистісний та соціальний оптимізм; задоволення від діяльності, особистого й суспільного життя, спілкування, здебільшого стабільний позитивний настрій.Психологічне здоров’я – оптимальне функціонування всіх пси­хічних структур, необхідних для поточної життєдіяльності, роз­глядається як система якісних характеристик особистісного розвитку на різних вікових етапах життєдіяльності індивіда, яка розкривається через особливості індивідуально-­психологічних властивостей осо­бистості, взаємин із соціумом, процесів саморегуляції й саморозвитку, реалізації актуальних потреб.Духовне здоров’я виявляється у зв’язках людини з усім світом і виражається у почуттях; визначається як “сукупність характеристик духовного світу особистості, особистісна потреба у засвоєнні системи цінностей та якість мотиваційно-­ціннісного ставлення до складових духовної спадщини”.

Моральне здоров’я розглядається як поетапне формування сис­теми цінностей, напрямів і мотивів діяльності дитини; комплекс характеристик мотиваційної і потребово­інформаційної сфери життє­діяльності, основу якого зумовлює система цінностей, настанов і мо­тивів поведінки індивіда у суспільстві.Соціальне здоров’я визначається через адекватне сприймання соціальної дійсності, інтерес до навколишнього світу, як адаптація (рівновага) до фізичного й соціального середовища, здійснюється систематичне навчання способів побудови позитивних і продуктивних узаємин особистості з соціумом, що випливає з цінностей та мотивів поведінки дитини.Спочатку дошкільникам пропонується дати знання про зовнішній вигляд людини, про наявність, назви і функції зовнішніх органів, ознайомити їх з будовою зовнішніх органів, потім вивчати будову і функції внутрішніх органів та систем. Паралельно дітям подається інформація про режим дня (обґрунтовується доцільність зміни режимних моментів), про правила культурної поведінки під час їжі та в повсякденному житті, про важливий вплив на здоров’я людини природних чинників: сонця, повітря, води. Визначена адаптована для сприймання дітьми інформація про хвороби органів тіла і способи попередження їх, про першу допомогу при пошкодженні органів, методи загартовування організму, про вітаміни і продукти харчування, що поліпшують діяльність органів тіла, про вплив психічного стану на самопочуття людини. Дошкільникам потрібні знання, які допоможуть їм підтримувати власне здоров’я, доглядати за тілом, орієнтуватися у фізіологічних змінах свого організму, тощо. Такі знання мають бути систематизованими, підводити дітей до формування узагальнених уявлень світоглядного характеру.

Можна відмітити шість основних типів сутнісних елементів визначення здоров’я:

1)здоров’я як норма функціонування організму на всіх рівнях його організації;

2)здоров’я як динамічна рівновага (гармонія) життєвих функцій організму;

3)здоров’я як повноцінне виконання основних соціальних функцій, участь у житті суспільства й активна трудова діяльність;

4)здатність організму адаптуватися до умов навколишнього середовища, що змінюється;

5)відсутність патологічних змін і нормальне самопочуття;

6)повне фізичне, духовне, розумове й соціальне благополуччя.

Одночасно з цим треба зазначити, що до теперішнього часу немає загальноприйнятого визначення поняття «здоров’я людини» . Багато дослідників традиційно продовжують вважати, що розвʼязання цього завдання є виключно проблемою медико-біологічних наук. Але відзначимо, що здоров’я людини є також проблемою філософії, соціології, психології, педагогіки та низки інших наук. Брак конструктивного та уніфікованого підходу до визначення здоров’я створює труднощі й невизначеність в результатах наукових досліджень з оцінки впливу різних факторів на здоров’я, визначення рівня здоров’я та компетентного пошуку оптимальних шляхів здоров’я збереження.Аналіз різних визначень поняття «здоров’я» засвідчив, що більшість авторів уважає здоров’я станом організму людини. У деяких працях здоров’я визначається іншими смисловими термінами: взаємодія, рівновага, властивість, показник, явище, можливість, процес тощо. Всупереч усталеним визначенням здоров’я через клас станів та пасивних процесів, дослідник В.Ліщук, уважав, що здоров’я має пояснюватися з позицій концепції активного самозбереження та саморозвитку організму. Не можна не погодитися з його думкою про те, що «стан повного благополуччя» приводить до зниження напруження організму і його систем, тобтодо падіння його резистентності, тому стан благополуччя може призвести до нездоров’я.Незадоволеність, прагнення до самовдосконалення, супротив злу, підтримання і творіння добра є невід’ємними передумовами здорового тіла і духу. Нижній рівнь суб’єктивного відчуття благополуччя, як і верхній –об’єктивного статку, можливостей, мають бути актуалізованими, виходячи з рівня збереження й збільшення здатності організму до самозбереження й  відтворення. Повне благополуччя як результат низької вимогливості чи претензій «райського» комфорту є несумісним зі здоров’я. В останні десятиліття завдяки розвитку валеологічних досліджень уявлення про здоров’я істотно змінилося. Здоров’я стало розумітися як процес формування й підтримання динамічної рівноваги організму на соматичному і психічному рівнях на основі біохімічних й інформаційно-психологічних адаптаційних механізмів. Так, засновник валеології як науки І.Брехман одним із перших запропонував інформаційно-психологічне трактування сутності здоров’я: «Здоров’я людини –це її здатність зберігати відповідну віку стійкість до різких змін кількісних і якісних параметрів потоку сенсорної, вербальної і структурної інформації». Академік В.Казначеєв підкреслював, що здоров’я –це цілісний багатовимірний динамічний стан, що розвивається в процесі реалізації генетичного потенціалу в умовах конкретного соціального й екологічного середовища і дозволяє людині в різному ступені здійснювати її біологічні та соціальні функції; процес збереження і розвитку фізіологічних властивостей, потенцій психічних і соціальних; процес максимальної тривалості життя при оптимальній працездатності й соціальної активності. Це визначення можна вважати найбільш вдало представленим із позицій цільових функцій будь-якого суспільства.

З позиційєдності здоров’я, яке складається з взаємопов’язаних складових, було виділено такі компоненти здоров’я: фізичне, психоемоційне, інтелектуальне, соціальне, особистісне й духовне.Так, під фізичним компонентомздоров’я розуміється те, як функціонує організм, усі його органи й системи, рівень їх резервних можливостей. Цей аспект також передбачає наявність чи відсутність фізичних дефектів, захворювань, в тому числі генетичних. Психоемоційний компонент здоров’я характеризує стан психічної сфери, наявність чи відсутність нервово-психічних відхилень, уміння розуміти й виражати свої емоції, спосіб вираження ставлення до самого себе й оточуючих. Під інтелектуальним компонентом здоров’я розуміється те, як людина засвоює інформацію, використовує її, ефективність пошуку й накопичення необхідної інформації, що забезпечує розвиток особистості та її адаптацію в навколишньому світі. Соціальний компонент здоров’я передбачає усвідомлення особистістю себе як суб’єкта чоловічої чи жіночої статі, виконання відповідних статево-рольових функцій у соціумі. Він відображає спосіб спілкування і взаємини з різними групами людей (однолітками, колегами, родичами, сусідами, дітьми та ін.). Особистісний компонент здоров’я означає те, як людина усвідомлює себе як особистість, як розвивається її власне «Я», тобто самовідчуття власної самореалізації. Гармонійне поєднання різних способів і цілей самореалізації людини як особистості і є основою особистісного здоров’я. Духовний компонент здоров’я відображає суть людського буття, тобто основоположні цільові життєві настанови, які забезпечують цілісність особистості, її розвиток та життя в суспільстві. Це –стрижень цілісного здоров’я, який особливим чином впливає на інші його компоненти. Будь-яке рішення, прийняте людиною, може бути спрямованимабо на підтримання здоров’я й попередження захворювання, або на руйнацію його як цілісної системи та розвиток хвороби. Важливо відмітити, що з віком людини, у процесі індивідуального розвитку змінюється внесок кожного з компонентів у цілісне здоров’я: якщо в дитячому віці провідними були фізичне, психоемоційне й інтелектуальне здоров’я, то в зрілому віці духовне, соціальне й особистісне здоров’я виходять на перший план.Отже,сучасна валеологія ґрунтується на холістичній моделі здоров’я,розглядається як процес оптимальної адаптації людини до природного і соціального середовища. Оскільки сутність людського життя не може бути вичерпно описана тільки в термінах адаптації, то виділяють духовний аспект здоров’я, який пов’язаний зі світом самореалізації людини в культурі та світі людських стосунків. Примат духа над тілом є підставою для того, що духовний компонент є компонентою власне людського здоров’я, істотною відмінністю людини від інших живих істот.

Категорія: Бібліотека педагога | Додав:
Переглядів: 12 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar