Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

8 клас переказ "Ікона Покрова"
06.09.2015, 00:34
загрузка...

1.

Ікона - Покрова Пресвятої Богородиці. Культ пошанування Божої Матері в українському народі має свою тяглість. Богородиця – ласкава покровителька нашого народу, зокрема матерів, незаміжніх дівчат, у давнину – покровителька українського козацтва, а згодом – Української повстанської армії. Свято Покрови Пресвятої Богородиці має свою передісторію. Воно було встановлено у Візантії на честь визволення Константинополя від нападників. Зокрема, тут натрапляємо на чимало легенд і переказів. Сьогодні невідомо, хто був тим нападником, який загрожував місту. Одні джерела свідчать, що це були араби, інші навіть припускають, що це війська під проводом київського князя Аскольда. Основне передання свята визначає двох ключових осіб – Святого Андрія Юродивого та його учня Епіфанія. Згідно із переказами після Служби Божої вони побачили, як від царських дверей – так звалися у греків головні вхідні двері церкви – йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу,  довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови омофор, по-грецьки мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Через деякий час Святий Андрій та Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла для того, аби врятувати Константинополь. Ключовий об'єкт захисту – омофор або хустка, яка служила Покровом від лиха і зруйнування.

Цікаво, що у рамках цієї історії розуміємо саме поняття «юродивості» -  на перший погляд, ця когорта, дещо специфічних і божевільних людей, з яких сміялися і тикали у них пальцями, мала особливу місію від Бога – бачити те, чого не бачать інші. Цікаво, але візантійці повірили чудернацькому видінню Святого Андрія Юродивого, якого ще у джерелах називають Юродивого Христа ради. Недаремно у текстах давньої української літератури часто знаходимо ще один синонім до «юродивого» - «блаженний».

Сьогодні ми не знаємо остаточного часового відліку цій історії, хтось датує цю подію V, а в інших джерелах – X століттям від народження Христа. Проте  важливо закцентувати увагу не на історичних доказах, а на феномені віри жителів Константинополя. Адже правдива віра у Покров, заступництво і довіра до Святої Богородиці допомогли зберегти їм не лише місто, але і власну ідентичність. Ці ідеї дуже добре розуміли наші предки, для яких омофор Богородиці символізував щось більше, ніж просто захист!

2. 

Культ пошанування Божої Матері в українському народі має свою тяглість. Богородиця – ласкава покровителька нашого народу, зокрема матерів, незаміжніх дівчат, у давнину – покровителька українського козацтва, а згодом – Української повстанської армії.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці має свою передісторію. Воно було встановлено у Візантії на честь визволення Константинополя від нападників. Зокрема, тут натрапляємо на чимало легенд і переказів. Сьогодні невідомо, хто був тим нападником, який загрожував місту. Одні джерела свідчать, що це були араби, інші навіть припускають, що це війська під проводом київського князя Аскольда. Основне передання свята визначає двох ключових осіб – Святого Андрія Юродивого та його учня Епіфанія. Згідно із переказами після Служби Божої вони побачили, як від царських дверей – так звалися у греків головні вхідні двері церкви – йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, клякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови омофор, по-грецьки мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві». Через деякий час Святий Андрій та Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла для того, аби врятувати Константинополь. Ключовий об'єкт захисту – омофор або хустка, яка служила Покровом від лиха і зруйнування. Цікаво, що у рамках цієї історії розуміємо саме поняття «юродивості» -  на перший погляд, ця когорта, дещо специфічних і божевільних людей, з яких сміялися і тикали у них пальцями, мала особливу місію від Бога – бачити те, чого не бачать інші. Цікаво, але візантійці повірили чудернацькому видінню Святого Андрія Юродивого, якого ще у джерелах називають Юродивого Христа ради. Недаремно у текстах давньої української літератури часто знаходимо ще один синонім до «юродивого» - «блаженний».

Сьогодні ми не знаємо остаточного часового відліку цій історії, хтось датує цю подію V, а в інших джерелах – X століттям від народження Христа. Проте, на мою думку, важливо закцентувати увагу не на історичних доказах, а на феномені віри жителів Константинополя. Адже правдива віра у Покров-заступництво і довіра до Святої Богородиці допомогли зберегти їм не лише місто, але і власну ідентичність. Гадаю, що цю ідеї дуже добре розуміли наші предки, для яких омофор Богородиці символізував щось більше, ніж просто захист! Важливо сьогодні, у постмодерністичну епоху, не забувати про це!

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Богородиці, переказ, Покрова, ікона, Покрови, текст
Переглядів: 3112 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.4/7
Всього коментарів: 0
avatar