Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

БАЙДУЖІСТЬ
02.11.2020, 22:32
загрузка...

Вона — наче смертельна отрута, що вбиває повільно, поступово проникаю-чи в середину людської душі. Ми вважаємо її дрібницею, а вона страшніша за лють, біль і ненависть. Невже ми так звикли до неї?

Байдужість. Із часом вона породжує безвідповідальність, ненависть, зло і є однією з найтяжчих вад людини. Байдужість сягнула неймовірних висот і навіть дісталася вже вершин Карпатських гір.

Сюди вона потрапила разом із туристами, мандрівниками, природолюбами. Її приносять сюди ті, хто не уявляє свого вихідного дня без «зеленого вікенду», ті, то весь рік з нетерпінням чекає відпустки, мріючи щонайшвидше поринути в царство синіх гір. Вона з’являється несподівано, слідом за іноземним туристом, у якого рік у рік зростає нестримне бажання опинитися в живописному світі Українських Карпат.

Здавалося б, як може нашкодити звичайна людська байдужість цим не-підступним велетам, що протягом мільйонів років бачили й пережили майже все...? Адже їм непідвладні ні сніг, ні дощ, ні вітер. Навіть сам Час не в силах позбавити їх волі й дичини природи. Як не дивно, людська байдужість дуже швидко спростовує цей стереотип.

Екологічна ситуація в Українських Карпатах наполегливо потребує швидкої зміни мислення людей загалом і кожної окремої людини зокрема, формування її екологічної свідомості, екологічної культури.

Тема сміття стала найактуальнішою болячкою сьогодення. Питання відходів, що залишають за собою туристи, подорожуючи Карпатами, бере за живе. Непоодинокі жахливі картини нагадують собою міське сміттєзвалище.

Чим перед нами завинили гори? Хіба вони заслуговують на таке ставлення до себе з боку людей? Та й чи можна таких людей після всього називати людьми?

Важко погодитися з твердженням, що природа стерпить від людини все тільки тому, що ми є її дітьми. Десь, може, у чомусь і стерпить. Але до певного часу. Давно пора подати руку допомоги довкіллю, що стогне від нашого невігластва, черствості й байдужості... (За І. Мелікою).

Текст 2.

Байдужість жорстока. А буває вона й дуже діяльною. Світ, насправді, змінюється не стільки через те, що ми робимо, скільки через те, ким ми стаємо. Співчутливе серце завжди резонуватиме добром у сферу міжособистісних стосунків, формуватиме відповідальну суспільну свідомість. Жодні потужні проекти не зможуть задовольнити не зреформованого людського серця. Реформу ж серця треба розпочинати з плекання відважного відчуття небайдужості. Справжньою вважаю ту солідарність, яка проростає не з ідеологічних переконань, а із співпереживання чийогось горя. Справжнє співчуття втілюється в конкретній щедрій і творчій дії — не заради самої дії чи з якихось інших утилітаристських мотивів, а заради того, хто страждає. Справжня солідарність будується на усвідомленні гідності й цінності конкретного людського життя. А згодом — трансформується у впевнене бажання поділитися своїм часом, своїми ресурсами, своїми здібностями й можливостями, аби наш світ ставав кращим, більш справедливим, більш людяним — аби людина в ньому менше страждала.

Людське горе не може бути чужим! Щире співчуття обов’язково провокує щедру й правильну дію (А. Зелінський).

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Байдужість
Переглядів: 43 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar