Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Біля річки
04.12.2019, 04:59
загрузка...

Уздовж річки з’юрмилася мальовнича, здавалося, дружна й ве­села родина верб, а одна вербичка побігла за течією. Зупинилася далеко від гурту, роззирнулася там, а навколо ні кущика, лише низенька трава шепочеться своєю мовою. Хотіла повернутися назад, але коріння до берега приросло. Опустила вона віти у воду та й просить річку принести вісточку від сестер-подружок. І хви­лі приносять їй листочки-привіти. А вербичці також хочеться обізватися до рідні, надто ж коли сонце перестає гріти й віддаля­ються птахи. Та її листя не може пливти проти течії, воно жовтіє від туги, опадає, і вода відносить його в єдиному напрямку, до моря.

Коли гілки покидає останній листочок, верба шукає забуття й покори в холодах, у снігах, але ці речі для життя неприйнятні.

Тож тільки-но повітря запахне натяком про весну — знову оживають бруньки, а згодом так само тягнуться до води зелені довгі віти.

За ту постійну тугу-зажуру люди прозвали вербу плакучою. А хто бачить, як вона мається в самотині, ще й подумає: «І во­рогові не побажаєш вікувати на чужині!»

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 40 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar