Благородний Юко

Юко – ще дуже молодий пес. Лиш  недавно був він непоказним чорненьким цуценям з біленькою смужкою довкола шиї, схожою на комірець, і біленькими шкарпетками на передніх ногах. Його віддані карі оченята дивилися на мене з цікавістю. Щодня Юко виростав і розумнішав: заганяв худобу куди слід, приносив забуті чи залишені далеко речі. А коли помилявся й усвідомлював це, тікав засоромлений подалі з очей, поки його хтось не заспокоював. Часом Юко допускав помилки, і, бувало, з аж надто благородних намірів.

Іщли якось ми з ним до річки. Дивлюсь, біжить повз нас наполоханий кимось крілик. Юко відразу кинувся за ним і схопив за спину. Грузно сяйнули гострі ікла. Тут, здавалося, й кінець дрібноті. Я озирнувся й побачив цікаву картину. Юко підбіг до височенного евкаліпта і, тримаючи кроля в зубах, почав вигрібати ямку під стовбуром. Тоді поклав нерухому від страху тварину в ямку, загріб землею і гордовито подався до мене. Він знав, що кролі живуть у земляних норах і, мабуть, вирішив навести у природі лад. Ані гадки не мав завдати малій істоті кривди. Та ледве песик трохи відбіг, як кріль вискочив з ями й дременув геть. Юко і не подумав його наздоганяти. Шляхетність взяла гору.

193 слова

За Д. Чубом

План

1. Непоказне цуценя.

2. Юко подорослішав і розумнішав.

3. Сором’язливість пса.

4. Пригода з кроликом.

5. Шляхетний собака.