Текст 1. Качанівка

Коли Федір Каченовський, півчий при дворі російського імператора, у середині вісімнадцятого століття купував на Чернігівщині два хутори, він, звісно, й уявити не міг, що мине час — і його земля стане знаменитою дворянською садибою, унікальним архітектурно-парковим ансамблем.

Поворотним в історії Качанівки був момент, коли її власником став генерал-губернатор Петро Рум'янцев. Він і його нащадки володіли маєтком тридцять вісім років. Нові господарі розпорядилися збудувати тут палац і закласти сад.

Родина Тарновських тісно пов'язала своє життя з Качанівкою. Передусім потрібно згадати Григорія Тарновського, людину, про яку залишили мемуарні свідчення такі його поважні гості, як Микола Глинка, Лев Жемчужников, Тарас Шевченко. Григорій Тарновський був закоханий у Качанівку, адже він подбав, щоб сад навколо палацу перетворився на парк, добудував церкву, насипав два острівці в ставку, з'єднавши їх містком.

Минуло двісті шістдесят років, як маєток Каченовського став називатися цим ім'ям. Позаду залишилося двадцяте століття, яке завдало садибі та найбільшому в Європі ландшафтному паркові жорстоких ран. Однак і тепер, блукаючи осінніми алеями, милуючись нестаріючими краєвидами, порушуючи своєю появою тишу порожніх залів палацу, відчуваєш довкола присутність тіней великих людей. Час теперішній тут просякнутий вічністю.

176 слів                                                          За В. Панченком

Текст 2.

Палацовий ансамбль і парк дворянської садиби в Качанівці засновані в 70-х роках XVIII ст. Сьогодні ця садиба єдина в Україні, яка збереглася в комплексі. Спочатку вона належала графові Румянцеву-Задунайському. Тоді було побудовано розкішний палац у романтичному  стилі  і  сплановано при ньому парк.
    На початку XIX ст. садиба пережила другий будівельний бум — за нових господарів: поміщика Григорія Почеки  і його дружини Параски. Розширили територію, палац перебудували у стилі класицизму,  заклали пейзажний парк.
    Поміщики-меценати Тарновські вступили у володіння маєтком  у  1824  році,  і  почався  найцікавіший  період,  який  приніс славу  цьому  чарівному  куточку.  Садиба  поступово  стала  своєрідним  клубом  для  творчої  інтелігенції.  Яких  тільки  автографів  не  зустрінеш  у Качанівському  альбомі  для  гостей! Це  ціла історія  та  культура України  в  обличчях. Наприклад, Михайло Глинка  саме  тут  у 1838  році написав  безліч  своїх  романсів, пісень,  оперу  «Руслан  і  Людмила».  Кілька  разів  бував  тут  і  Тарас Шевченко.
    Свого  розквіту Качанівка  досягла  при Василі Тарновському-молодшому. Парк, який він випестував, зараз є одним із найбільших пейзажних парків в Україні і Європі. Тут збереглися паркові мости, легендарні  гірки Любові й Вірності, унікальні дерева-екзоти: оксамит амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа та ін. У колекції  раритетів  господаря  були шабля Хмельницького, особисті речі Мазепи, Полуботка, Розумовського, козацькі клейноди, гетьманські універсали. Не випадково до Качанівки приїздив Ілля Рєпін, щоб попрацювати над картиною «Запорожці пишуть листа  турецькому  султанові».
    Проте  величезні  витрати  на  добродійність  і  колекціонування,  розкішний  спосіб  життя  поставили  Тарновського  на  межу розорення.  І  в  1897  році  він  змушений  був продати  рідну  садибу меценатові Павлу Харитоненку. Цей мільйонер  зробив  значний  внесок  до  подальшого  облаштування маєтку,  електрифікував  і  телефонізував  його.  Власне,  у  такому  вигляді  він  і  існує на  сьогодні.
     У різні роки в садибі селилися всілякі організації та служби, які менш за все поважали історичну пам’ять країни, а до 1981 року там працював санаторій для людей, хворих на туберкульоз. Аж до  оголошення  її  заповідником Качанівка  була жалюгідним  видовищем: споруди руйнувалися, парк запустів. І лише останніми роками тут все почало змінюватися. Качанівку включено до Державного  реєстру  національної  культурної  спадщини,  до  національної  системи  туристичного маршруту  «Намисто Славутича». 
    Зусиллями спадкоємців колишніх господарів садиби, які живуть у  Великій  Британії,  Німеччині  та  Києві,  створено  міжнародне співтовариство  «Друзі  Качанівки»,  що  займається  залученням коштів  спонсорів  і меценатів  (Л. Білякова).
Аналіз структури тексту
  Визначити  типологічну  будову  прочитаного  тексту.  Свій  вибір обґрунтувати.4
  Визначити кількість мікротем. Скласти план.4
Лексико-стилістична робота
1. У якому значенні вжито виділене слово у словосполученні будівельний бум?  (Період швидкого  зростання).
2. Дібрати  синоніми  до  слова  меценат.  (Покровитель,  протектор, патрон,  спонсор).
3. Які  контекстуальні  синоніми  вжито  в  тексті  до  слова  Качанівка? (Садиба, палацовий ансамбль, парк дворянської садиби, маєток, чарівний куточок,  своєрідний клуб для творчої  інтелігенції,  заповідник).
4. Пояснити  лексичне  значення  слів  раритет,  козацькі  клейноди,  гетьманські  універсали.  (Раритет —  цінна  рідкісна річ. Клейноди — 1. Коштовності, самоцвіти. 2. Знаки влади, регалії.  Універсали —  розпорядчий  акт  адміністративно-політичного характеру польських королів  та українських  гетьманів).

5. Який  стилістичний прийом використано в  заголовку висловлювання?  (Антитеза  блиск — вбогість).
Виконання творчої частини
  Виконати одне  із  завдань  (на вибір):4
1. Доповнити  переказ  власними  роздумами  про  роль  держави, місцевої  влади,  людини  у  відродженні,  реставрації  національних  історико-культурних  заповідників.
2. Висловити  власні  міркування  про  можливості  відродження й  збереження національних  історико-культурні  заповідників України.
3. Увести в текст переказу опис палацу за поданою фотоілюстрацією.  (Див. додаток до посібника — фотоілюстрацію «Качанівка»)
Повторне читання тексту
ІV. Усний докладний переказ
Скласти  усний  докладний  переказ  тексту,  виконавши  одне із  запропонованих  творчих  завдань.

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

  Оформити письмовий докладний переказ тексту публіцистичного  стилю, опрацьованого на уроці.4

Зразок переказу:

Качанівський парк дворянської садиби, а також її палацовий ансамбль були засновані в кінці 18-го століття. Саме ця садиба станом на сьогодні є єдиною на території України, яка була збережена у комплексі. На самому початку свого існування сьогоднішній Качанівська являла собою прилеглий до палацу в романтичному стилі парк, який належав графу на ім’я Румянцев-Задунайський.

Нова сторінка розбудови Качанівки відбулася вже на початку наступного, 19-го століття. Саме тоді ця територія отримала нових власників, якими були поміщик Григорій Почека та Параска, яка була його дружиною. За час перебування у їхньому володінні парк був розширений, палац перебудований до класичного стилю, також було закладено пейзажний парк.

Але незабаром власник Качанівки змінився – вона перейшла до поміщиків Тарновських, які почали володіти маєтком в 1824 році. ­Саме цей період розвитку території і прийнято вважати найбільш важливим у його історії. Справа в том, що садиба стала місцем для зборів місцевої творчої інтелігенції. Сама тому сьогодні у альбомі для гостей Качанівки дійсно можна віднайти велику кількість автографів відомих на той час людей. В цей час були закладені ті основи, які сьогодні дозволяють називати цей парк дійсно блискучим. У парку наявні деякі унікальні дерева, наприклад, птелея, оксамит амурський, катальпа та деякі інші. Також тут збереглися відомі гірки Вірності та Любові, не менш відомі паркові мости. Більш того, на території Качанівки знаходяться деякі раритети відомих українців: особисті речі Розумовського, Полуботка, Мазепи, гетьманські універсали, козацькі клейноди, а також навіть шабля, яка належала Богдану Хмельницькому.

Проте, в історії цього місця є й не найкращі сторінки. Качанівка була на грані розорення у певний відрізок часу, а саме в 1897 році, коли Тарновський продав її Павлу Харитоненку. Заможний Харитоненко обладнав території всім необхідним, але вже незабаром у Качанівці почався занепад – там був відкритий санаторій для людей, які хворіли на туберкульоз. Ті, хто завідував цим санаторієм, практично не дбали про Качанівку, тому її парк запустів, а деякі із споруд навіть почали руйнуватися. Лише після 1981 року санаторій був закритий, а з плином часу Качанівка була введена до Державного реєстру, який захищає культурну спадщину. Роботи по відновленню Качанівки також були розпочаті та закінчені завдяки зусиллям осіб, які раніше були її власниками, а наразі проживають закордоном. Саме ці люди допомогли залучити необхідні кошти для часткового відновлення Качанівки та її захисту.